Я маю подругу Люду. Вона народилася у багатодітній сім’ї. І брат і сестра вже виросли, сім’ї завели. Люда – найстарша сестра. І так вийшло, що вони залишили своїх батьків жити у невеликій двокімнатній квартирі, а самі пішли у доросле життя без особливого багажу. Є в тій квартирі у кожного по невеликій частці, але на це, звичайно, квартиру не купиш, та й батькам їх ніде жити буде. Тож вирішують питання з проживанням самостійно, як можуть.
Люда нещодавно вийшла заміж вдруге. У неї вже була одна дитина від першого шлюбу, нещодавно з’явилася і друга від іншого чоловіка. І живуть вони із чоловіком у його квартирі. Все в них добре, хоча Люда й розуміє, що в неї самої та її дітей жодного житла так і не з’явилося. Звичайно, вона жене від себе погані думки, скаржитися їй особливо нема на що. Але весь час спадає на думку якесь «а раптом». Адже тоді їй із дітьми й піти не буде куди. Хоча в її брата і сестри справи з житлом ще гірші.
Брату виповнилося вже 30 років, є дитина. Вони із дружиною платять за іпотеку. І платити їм ще років із двадцять. Дружина поривалася вийти на роботу, щоб допомогти з виплатами, але дитина замала, не виходить. І живуть вони дуже погано, грошей майже ніколи немає. Дружина намагається підробляти, але виходить не надто.
А сестра взагалі живе з чоловіком у орендованій квартирі. Вона навіть не розписана зі своїм хлопцем. У неї дохід невеликий, тож не вистачить грошей навіть на іпотеку. І що робити вона не знає. Залишилася надія лише на спадщину бабусі. Їй вже 85 років.
Два місяці тому бабуся викликала Люду, щоби серйозно з нею поговорити. Подруга одразу подумала, що мова йтиме про заповіт. І припущення її майже справдилося. Її бабуся вирішила віддати свою квартиру старшій онучці. Все, без поділу на дітей та онуків. При цьому Люда ніяк не впливала на її рішення, вона дуже здивувалася.
Молодшій онучці бабуся не хотіла нічого залишати, бо вона живе без розпису, а вона це не схвалює. Вона багато разів вимовляла її за це, а та тільки відмахувалася. Тож нехай якось сама вирішує свою долю. І до батьків зможе піти, якщо буде зовсім ніяк. Онук – чоловік, тож сам має заробляти. А у Люди вже двоє дітей, вона старша, тож саме на неї і буде оформлена дарча. І вже найближчим часом.
Люда була дуже вдячна бабусі. Подумала ще раз над її пропозицією і вирішила, що вона має рацію. Сама ж бабуся запросила наступного дня всіх рідних і сказала всім про своє рішення, щоб не було зайвих образ та закидів. При цьому вона багато разів наголошувала, що рішення ухвалила сама. І докладно пояснила, чому вона ухвалила такий вибір.
І з того часу у сім’ї почалися непорозуміння. Усі не розуміють, чому саме так вчинила бабуся. Уже й мама до Людмили підходила, аби та розділила все порівну між усіма, бо інакше, родина просто розпадеться.
А от Людмила, наразі, оформляє усі документи на себе і нічого нікому не збирається віддавати. Каже, що родина є родина, але їй з двома дітьми свій куточок теж потрібен. Більше того – впевнена, що саме так вчинив би кожен. Своє рішення не обговорює і вважає себе правою на всі сто.
Головна картинка – pexels.
