Ми одружилися багато років тому, в ті прекрасні часи, коли на весіллях наречені традиційно тримали в руках червоні гвоздики чи гладіолуси.
Молоді студенти, що тільки випурхнули з аль ма матер, нічого ще не розуміли в житті, але вже були шалено закоханими.
На нашому весіллі я вже була трішки при надії, а моя мама щаслива, що видала дочку заміж. Пам’ятайте, раніше вважалося, що якщо в 20 років дівчина ще незаміжня, то це проблема для всієї родини.
Ми впоралися, старою нареченою я не залишилася.
Зараз, озираючись назад, розумію, якими ми з чоловіком були щасливими.
Нас прихистила моя мама, допомагала нам, годувала, поїла, поки ми працювали молодими фахівцями і приносили в дім гроші.
Незважаючи на мій цікавий стан ми вели з чоловіком дуже активне життя в усіх відношеннях. Це була справжня романтика і незвичайна любов.
Він виконував всі мої капризи, я була його маленькою дівчинкою – чоловік у мене 1 м 95 см, а я метр з кепкою. Мені здавалося так буде вічно, я витягла щасливий квиток.
Незабаром з’явився наш богатир – 4 кг 20 г. І я бачила, настільки гордиться мій чоловік тим, що тепер він батько. Без проблем вставав вночі до дитини, не гребував прати марлеві підгузки (одноразових не було), ми багато гуляли втрьох і все ще були безмежно щасливі і закохані.
А потім настали дев’яності. Чоловікові прийшлося крутитися, тому що грошей ні на що не вистачало. Я працювала економістом у державній структурі.
Зовсім випадково, через знайомого йому вдалося влаштуватися в одну приватну компанію програмістом. Не буду писати назву, але зараз це дуже великий гравець на ринку IT аутсорсингу. Мій чоловік пропрацював там 10 років. А потім відкрив свою фірму, звичайно теж в IT сфері.
Тоді і почалися наші «жирні» роки. Купили квартиру, машини, в загальному жили в достатку, навіть у багатстві. Відтоді я більше ніколи не знала, скільки грошей у мене на карті чи в гаманці. І працювати мені більше не потрібно було.
Син працював з батьком, пішов по його стопах в цифрові технології.
Але, на жаль, в каламутній грошовій водичці, завжди водяться піраньї, у вигляді блондинок з загадковим поглядом, бажаючих урвати свій шматок пожирніше.
Я точно знаю, що він довго тримався. Робота для нього все – чоловік завжди жив тільки своїми ідеями і йому просто ніколи було розважатися на стороні.
Однак це все ж сталося. Батька виказав син. Він прийшов до мене і відкрито сказав, що бачив батька з іншого дуже молодою жінкою. І як йому здається, там все серйозно, тому що дуже сильно наш тато перед нею припадав.
Ну ось і все, – подумала я, кінець моєму щасливому життю.
Ось правду кажуть, чого боїшся, те і трапляється. А я боялася. Дуже боялася цього моменту.
У мене було два виходи – робити вигляд, що нічого не знаю чи зважуватися на розлучення. Я вибрала перше.
Але через пів року чоловік сам мені все розповів, причому в подробицях. І про те, що його пасія чекає дитину, і що він любить її, і дитину. Але розлучатися зі мною він не буде, тому що не хоче ділити майно. І, як він висловився: «ми з тобою разом по життю, як старі вірні друзі».
Запропонував мені угоду – все залишається як є, я живу в нашому спільному великому будинку, а він живе на дві родини.
Чоловік сказав, що з нуля забезпечить ту сім’ю і нічого не відніме у нас з сином. Більш того, частину бізнесу відпише нашій дитині в спадок.
А я як і раніше нічого не потребуватиму.
Таких почуттів я не відчувала ніколи в житті. Мені ніби палаючий кинджал встромили і провернули. Прикро, гірко, дивно, неприйнятно. 30 років красивого сімейного життя закінчилося так примітивно і буденно.
Я весь час згадую ті гладіолуси в своїх руках на весіллі. Адже вони навіть не були куплені. Мій майбутній чоловік зірвав їх на клумбі. І я була щасливою.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
