fbpx

Батьки запропонували Алісі зустріти Новий рік біля теплого моря. Однак дівчині не хотілося кудись летіти, та й сесія на носі, тож вона вирішила відзначити свято не з родиною, а з друзями

Молоді люди заздалегідь домовились святкувати у квартирі одного з друзів.

У місті передноворічні затори, тож Аліса вирішила пройтися пішки. Вийшла трохи раніше і не пошкодувала про це. Прикрашене місто створювало святковий настрій — вітрини магазинів та вікна будинків виблискували різнобарвними вогниками.

Люди поспішали додому з пакетами та подарунками. Чоловік ніс живу ялинку. Час від часу зустрічалися автомобілі, в яких їхали Діди Морози зі Снігурками. Великі сніжинки, які раптом посипалися з неба і новорічна музика в навушниках Аліси — все це створювало атмосферу казки.

Аліса дійшла до будинку друга навіть швидше, ніж розраховувала. У квартирі нікого не було.

— Я вже біля будинку. Ви далеко? — Зателефонувала друзям Аліса.

— Ми застрягли в заторі. Простоїмо ще хвилин сорок. А ти чому так рано прийшла? — засмутили Алісу друзі.

— Так вийшло.

— Ну, тоді чекай.

Аліса чекала. А що їй ще залишалося робити? Біля будинку навіть не було лавки, щоб сісти. «Усі нормальні люди вже розставляють на столи салати. Батьки купаються в теплому морі, а я тут мерзну», — дівчина плюхнулася в кучугуру. Настрій почав замерзати разом із нею.

Люди біжать, поспішають, Аліса сидить у заметі. І тут мимо проходить черговий Дід Мороз, усміхнувся:

— Красуне, розкажи віршик чи заспівай пісеньку і я тобі дам подаруночок.

Аліса взяла і заспівала пісеньку про ялинку. Дід Мороз подарував їй мандаринку:

— Ця мандаринка чарівна. Загадай бажання, з’їж, і воно обов’язково здійсниться.

Дід Мороз пішов. А дівчині знову стало сумно й самотньо, сидячи в кучугурі, вона почистила мандаринку і з’їла з думками: «Скоріше б приїхали друзі».

Як тільки вона доїла останню часточку, до під’їзду під’їхала знайома автівка, з якої галасливою юрбою вивалилися її друзі:

— Змерзла? Зараз зігрієшся. Уявляєш, затор якимось дивом розсмоктався. Думали що будемо повзти ще добрі півгодини.

Аліса дивилася на них і думала: «Дід Мороз був справжній, а мандаринка чарівною. Навіщо ж я витратила бажання на таку нісенітницю. Ну померзла б ще півгодини».

Закрутилася святкова метушня, друзі накривали стіл, нарізали бутерброди, розкладали салати. І під бій курантів загадали бажання.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page