Більше ні копієчки батькам не дам. І продуктами не допомагатиму. З мене досить!
Нас у мами троє, я – найменша.
Ми з сестрою заміжні, брат також одружений. У кожного своя сім’я, своя робота, свої проблеми і турботи. Я давно вирішила, що обов’язково буду допомагати батькам. Пенсії у них зовсім маленькі, а потреб в приватному будинку вистачає. До заміжжя і вже коли стала заміжньою, щомісяця я даю батькам по три- чотири тисячі гривень. Наша з чоловіком робота дозволяє нам трошки підтримати батьків матеріально. Більш того, ми завжди, коли їдемо в гості, привозимо і продукти, і щось смачне, і щось для дому.
Сестра з братом не допомагають. Я їх не засуджую. У сестри маленька дитина, вона в декреті. Невістка теж в декреті, у них нещодавно з’явилась друга дитина. До речі, у нас теж двоє дітей і в декреті я була рівно півроку.
Брат постійно скаржиться, що не вистачає грошей. Питаю, навіщо вони захотіли другу дитину, якщо їм і першого матеріально важко «тягнути»? Знаєте, що відповів брат? «А, що мали робити з другою дитиною? Значить доля така, а поки батьки живі і допомагають грошима, думаю, подужаємо декрет!»
Виявляється, ми батькам даємо гроші, щоб вони більш-менш комфортно жили, а вони їх віддають братові, та ще й з пенсії додають.
Скажіть, це нормально? У мене б в житті не піднялася рука взяти батьківську пенсію!
У минулі вихідні, ми їздили до батьків. Купили продуктів, м’ясо, риби, ще багато чого, забили комору і холодильник, але грошей не дали. Я мамі чесно сказала, що годувати сім’ю брата я не збираюся. Він – мужик дорослий, хай не на шиї у батьків сидять і не чекають пенсії, а знайдуть підробітку і утримують свою сім’ю самі.
Мама навіть образилася. А батько за вечерею сказав, що мама і продукти, які ми привозимо, їм віддає. Мені стало прикро. Намагалася поговорити з братом, що так чинити негарно. Так він відмахнувся і порадив мені керувати в своїй родині, а не командувати батькам, куди пенсію витрачати.
Гидко. І це дорослі, здорові люди.
Передрук без Гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
