Зі своєю майбутньою дружиною я познайомився у клубі, я відразу помітив високу струнку блондинку з синіми як небо очима, все якось стрімко закрутилося і ось вже через 3 місяці вона переїхала до мене, сказати що я був щасливий, це не сказати нічого, для мене вона була цілим світом, я дихав і жив тільки нею.
Я видалив всі номери колишніх і ймовірних дівчат, перестав ходити по «злачних» місцях, кидав всі справи і їхав до неї за першим її дзвінком, виконував всі її мрії і бажання. Ще через півроку я стояв у Палаці Одруження і з трепетом одягав обручку на її тоненький пальчик, мама з батьком були нескінченно щасливими, що їх “гуляйвітер” (тобто я) став зразковим сім’янином.
Через рік у нас появилася чудова дівчинка, АНГЕЛІНА – так ми назвали свою доньку.
В один день усе розвалилося, буквально посеред робочого дня мені зателефонувала сусідка і розповіла про те, що з моєї квартири вже 3 години не перестаючи доноситися дитячий плач. Так швидко як в цей день я ніколи ще не їздив, через 5 хвилин я був уже в квартирі, ледь відкривши двері на мене війнуло холодом (була зима), всі вікна були навстіж відчинені і з рота йшла пара, а навколо панував хаос, всі речі були розкидані, двері були відкриті, ноги стали ватяними, а в очах поплило, в реальність мене повернув дитячий голосочок, плач моєї донечки, якийсь дивний, я кинувся в кімнату, Ангеліна лежала в дитячому ліжечку в одній розпашонці, губки були сині, а очі напівзакриті, я зняв з себе куртку закутав дитину і притиснув до себе…
У цей день пішла моя дружина, прихопивши з собою все цінне і обнулила мої рахунки в банку і мої картки.
Минуло вже 6 років, але я досі не можу зрозуміти свою колишню дружину, чому вона пішла так несподівано, не сказавши ні слова, чому вона проміняла найцінніше – дитину, на гроші, чому вона залишила нашу доньку у холодній квартирі???
Зараз Ангеліна вчитися у 2 класі, вона, звісно, не пам’ятає свою матір і всього лише один раз запитала про неї
…
Минулої осені ми з донькою їздили у Івано-Франківськ, в парку атракціонів я зустрів її – свою колишню дружину, вона тримала за руку хлопчика на кілька років молодшого від моєї доньки, з такими ж синіми очима і ямочкою на підборідді. Побачивши мене вона зблідла і вчепившись в хлопчиська не кліпаючи дивилася на доньку, я притиснув Ангеліну до себе боячись не стримати, чим ближче ми наближалися до моєї колишньої дружини, тим блідішою вона ставала, нарешті ми порівнялися, вона злякано переводила погляд, то на мене, то на доньку.
— Привіт – одними губами прошепотіла вона.
Почувши її голос в мені піднялася хвиля злості я відвернувся і швидко пішов геть.
— Хто ця тітонька? — запитала мене дочка.
— НІХТО, рідна моя, НІХТО…
Владислав.
Фото ілюстративне.
