fbpx
Історії з життя
Були щасливою родиною, з’явилася доня, все стало інакше: я падаю від утоми, а чоловік відпочиває від нас перед телевізором

Коли я вперше зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком, він якраз оговтувався після важкого розлучення. Спочатку я стала другом, який підтримував його у важкий період життя. А потім, ми обоє відчули щось більше. Так ми стали парою і почали жити разом. Мені було так легко і комфортно з цією людиною, як ніби ми знайомі сто років! Він став для мене рідним, і я боялася його втратити. Мій коханий завжди захоплювався мною – розумом, зовнішністю, здібностями в кулінарії. Я була для нього найкращою у всьому! Він говорив мені про це постійно. Здавалося, що ми створені одне для одного. А все, що було раніше – просто помилки і випробування долі. Тоді я думала, що ми проживемо разом все життя і будемо любити один одного вічно!

Так ось щасливо ми прожили п’ять років. Потім у нас з’явилася донечка. І знаєте, саме це дуже змінило наші стосунки! Вірніше мій погляд на наш союз! Як і всіх молодих батьків нас чекали труднощі – безсонні ночі, плач ночами, підгузки і пляшечки. Чоловік був роздратований через недосипання, адже йому треба було йти на роботу. Я починала злитися на чоловіка за те, що він не допомагав мені! Думаю, що багато пар проходять це і прекрасно зрозуміють мене! Я вірила, що треба почекати і стане легше! Але стало тільки гірше!

Коли доньці виповнився рік і місяць все ще більше ускладнилося. Мій чоловік як і раніше не допомагав мені! Він вважав, що достатньо утримувати сім’ю. А все, що стосується домашніх турбот – це мої обов’язки! Я б можливо і погодилася, але коли я працювала, то і весь побут був на моїх плечах! Чому ж тоді, мій чоловік не поділяв його зі мною? Все це почало мене дратувати! Гаразд, якби я робила щось, а він сидів з дитиною! Так ні ж, бачте, він втомлюється на роботі і вдома хоче відпочити! Він всі вечора і вихідні проводив перед телевізором або комп’ютером! Жодної уваги до доньки! Пограє п’ять хвилин, і на бік! Все, батьківський обов’язок виконано! Як так можна, це ж твоя дитина? На прогулянку з донькою його взагалі не випровадити! Скільки разів я його просила, все без толку! У підсумку моє невдоволення переросло в закиди! Я так втомилася від всього, і почала говорити про це чоловікові! Ми почали щораз більше сперечатися.

Ось так день у день і тривали наші розбірки. То я висловлювала своє невдоволення, то чоловік. Одне і те ж, весь час. Чесно, чоловік і раніше не відрізнявся особливою активністю в домашніх справах, але я думала, що поява дитини змінить його. Адже він повинен був зрозуміти, що тепер у нас більше обов’язків і турбот і мені потрібна його допомога! Невже цього не видно? Він не розуміє, що мені важко одній. Я забагато прошу? Зрештою, ми перетворилися в чужих людей. Живемо разом за інерцією! Ми навіть не хочемо бачити один одного, тому що знаємо, що все закінчиться черговою порцією непорозумінь! Мені здається, я починаю втрачати залишки поваги та кохання до нього.

Чому з нами сталося так? Як двоє люблячих людей могли перетворитися в людей, що не можуть витерпіти один одного? Чи можна все змінити і налагодити стосунки? Чи вони приречені і краще розлучитися? Що сталося з нашою щасливою сім’єю?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page