Без категорії
Нестор був “не для мене”. На двадцять років старший, одружений, а головне – мій начальник: заступник директора рекламного агентства, де я працювала дизайнером… Якось у п’ятницю, після особливо
Сусідка його друга. Коли Настя приєдналася до колег, вечірка була саме в розпалі. Захмелілі співробітники, гучна музика, безглузді розмови – все це дратувало її і, хоч тільки-но прийшла,
Мeдсестра Іра поставила кpaпельницю Надії і присіла за свій стіл. Час від часу поглядаючи, як краплі повільно падають одна за одною, жінка згадувала своє сирітське дитинство. Від тих
Вона сиділа на краєчку обшарпаної лавки і, кутаючись у благеньку блискучу курточку, скоса позирала на поліціянтів, які вряди-годи виходили з «дежурки» контролювати спокій на нічній притихлій автостанції. Чомусь
Робочий день закінчився, Василь Іванович збирався додому. Раптом зателефонувала його менша донька, яка перебувала в пoлoговому будинку. Що могло трапитися? Адже зять повинен був сьогодні забирати їх з
Золотий ланцюжок, мов морська медуза, вислизнув із рук і упав на м’який килим. «Боже, та що це зі мною?!» – вголос вигукнула Марина. Повільно підняла ланцюжок і кілька
Жити на дві країни надзвичайно складно. У кожного заробітчанина є кoханка чи друга родина, — розповідає 47-річний Іван із Закарпаття. Прізвище просить не вказувати. Він 12 років тому
– Світланко, що сталося? Ти плaкала? – запитала Галина, побачивши набряклі очі дочки. – Мамо, я більше не піду в школу! Давай поїдемо назавжди з цього села! –
Вечоріло. Сонце вже сідало за обрій. Антон порався у дворі біля хліва. Як раптом почув за спиною: „Добрий вечір, тату”. Здригнулося сеpце. Оглянувся, і на якусь мить ніби
«Ні, тільки не це. Тільки б не закохатися», — думка, що останні кілька тижнів крутиться в голові. «Не хочу, не буду, не можна», — кажу я собі. Побоювання