Без категорії
Коли Оксана йшла селом, парубки озиралися їй услід. Пишна, туго заплетена коса, величезні карі очі, стрункий стан. Красуня – очей не відвести. От тільки підійти не наважувалися –
Село потопало в золотому сяйві осінніх садів. Блакитна тиша вигойдувала бабине літо. Воно блискотіло незбагненною красою витонченого мережива на спориші, на високих кущах, а то й пливло білим
ОДНЕ ЖИТТЯ – ОДНА ЛЮБОВ… Надя, найближча подруга Ірини, обдзвонила усіх знaйoмих і, як сорока, повторювала одну і ту ж фразу: – Нарешті Степан з Ірою побралися. Ти
Коли ми з чоловіком одружились, то намагалися бути між собою відвертими в усьому. Міркували так: чим більше будемо знати про минуле одне одного, тим менше помилок зробимо, вибудовуючи
Цю подружню пару в селі вважали щасливою. Григорій Степанович і Надія Олексіївна все життя сумлінно працювали в місцевому господарстві, спромоглися звести добротний дім, виплекати гарний сад. Але найбільшим
Нестор був “не для мене”. На двадцять років старший, одружений, а головне – мій начальник: заступник директора рекламного агентства, де я працювала дизайнером… Якось у п’ятницю, після особливо
Сусідка його друга. Коли Настя приєдналася до колег, вечірка була саме в розпалі. Захмелілі співробітники, гучна музика, безглузді розмови – все це дратувало її і, хоч тільки-но прийшла,
Мeдсестра Іра поставила кpaпельницю Надії і присіла за свій стіл. Час від часу поглядаючи, як краплі повільно падають одна за одною, жінка згадувала своє сирітське дитинство. Від тих
Вона сиділа на краєчку обшарпаної лавки і, кутаючись у благеньку блискучу курточку, скоса позирала на поліціянтів, які вряди-годи виходили з «дежурки» контролювати спокій на нічній притихлій автостанції. Чомусь
Робочий день закінчився, Василь Іванович збирався додому. Раптом зателефонувала його менша донька, яка перебувала в пoлoговому будинку. Що могло трапитися? Адже зять повинен був сьогодні забирати їх з