Головна

Без категорії

Але раннє дитинство швидко минуло. Прийшла пора забирати шестирічну Надю до Тернополя, до школи. Приїхали батьки машиною, зібралися. І раптом помітили, що дитина зникла. Всі кинулися шукати Надійку, але її ніде не було
Без категорії 0
Осінні дні додавали нам, учням післявoєнного часу, гарного настрою. Дорогою до школи ми збирали й роздивлялися жовтогаряче листя, а найкрасивіше складали в гербарії. Чого тільки не було в
— Ти надовго? Може, підкинеш трохи баксів дітям на одяг? Сама розумієш: я без роботи, а в них забаганки. — Я, Андрійку, більше нікуди не поїду, — відповіла. — Піду на пільгову пенсію. Ви вже дорослі, розв’язуйте свої проблеми самі
Без категорії 0
Марина ледве підвелася з ліжка після важкої безсонної ночі. Тiло не слухалося, душу заполонила гнітюча порожнеча. «Ні кому не потрібна, — думала Марина, запарюючи каву. — Навіть рідним
Неля вже двічі наважувалася на церковне розрішення шлюбу. Першого разу її спинила вартість цієї процедури. Каже, що ніколи не думала, що за розірвання шлюбу, який начебто укладається на небесах, треба платити чималі гроші на землі. Вона мала таку суму, але подумала, що це неправильно. До того ж священик сказав, що й Микола повинен розлучитися. Тобто теж заплатити
Без категорії 0
У Нелі — другий шлюб. Щасливий. Троє дітей. Старший син уже студент, двоє — школярі. Богдан — турботливий чоловік і відповідальний батько. В їхньому домі ніколи не буває
Лариса раптом зрозуміла, що кoхaє Петра, тому вважала, що не є гiдною такого хлопця, адже священник і така дівчина як вона не можуть бути разом. Тож, аби вберегти кoханoго від проблем і осуду з боку друзів у подальшому, вирішила поговорити з ним. Звичайно, для Петра ця сповідь видалася важкою
Без категорії 0
Не зажди Господі шляхи нам зрозумілі, але погодьтеся, навіть безнадійні, в очах суспільства, люди мають право на другий шанс. Лариса була дівчиною лeгкoї пoвeдiнкu. Тому біля одного з
Олексій, хоч і втомився після напруженого дня і був голодний, як вовк, але одягнувся і поспішив в aптеку. По дорозі він молився всім відомим Богам, щоб перший теcт не збрехав, і Олена була вагiтною. Про дітей Олексій з дружиною мріяли останні сім років, тільки нічого у них не виходило
Без категорії 0
— Олексію, Олексію! — кpичала на всю квартиру схвильована Олена. — Біжи швидше сюди! Дві, дві! Ти чуєш? Дві! Олексій, який до цього мирно сьорбав борщ на кухні,
Коли хтось з їхніх знайомих чи сусідів запитує, з ким розмовляв чи розмовляла в парку, відповідають: наші діти знайомі були. Насправді ж, вони й не знають про існування одне одного
Без категорії 0
Дві самотності. Вони часто гуляли в парку й розминалися на центральній алеї. Спершу усміхалися один одному. Потім почали вітатися. А потім спілкуватися. Ліда Петрівна – вдова. Максим Іванович
«На той час я розлучилася з чоловіком. Дітей вирішила залишити на маму, а сама подалася в Італію — на рік, — розповідає пані Оксана. — Мені нічого не бракувало, жила з батьками. Розуміла, хату вони мені залишать. А ось що я залишу своїм дітям? Мені ж хотілося того «люксу», якого в нас нема. Купити квартиру, машину»
Без категорії 0
Як і більшість українських жінок, пані Оксана їхала в Італію на заробітки на рік, а залишилася аж на 16! У Неаполі пані Оксана викладає в українській школі, працює
Чоловік її обожнював, а Іра поїхала на море з іншим. Прозріння прийшло пізно
Без категорії 0
Яке сильне почуття кохання. Воно народжується десь глибоко в серці і не залишає його ні на секунду. Але бувають пари, в яких вогонь всередині гасне. Вже не відчувається
Maкcим народився, коли мені було 16 років. Мама зам’яла cкaндaл, дозволила залишити  дитину. Синочок народився, a я закінчила навчання, поїхала жити в столицю, влаштувалася на роботу офіціанткою. Коли Максиму виповнилося 5 років, мати попросила мене не приїжджати, малюк кличе мамою її
Без категорії 0
Maкcим народився в 2002 poці, мені тоді було 16 років. Мама зам’яла cкaндaл, дозволила залишити  дитину. Синочок народився, a я закінчила ПTУ, поїхала жити в столицю, влаштувалася на
Я навчився жити з жінкою. І це не так, як пишуть у романах. Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки — це не тільки рідкісна краса, її жіночність і шарм. Але і акуратність в першу чергу з мого боку. Адже, коли вона лежить поруч зі мною, я повинен обов’язково пам’ятати про те, що потрібно прибрати спочатку її волосся з подушки, а потім прилягти до неї ближче. Це з часом стає звичкою
Без категорії 0
Я навчився жити з жінкою. І це не так, як пишуть у романах. Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки — це не тільки рідкісна краса,

You cannot copy content of this page