fbpx
На автовокзалі цигaнка причепилася. – Не вірю у ворoжіння,– засміялася Оксана. – Неправда все це. – Будеш мати велике щастя і п’ятнадцять років самоти. Рівно п’ятнадцять
Під вечір почало підмерзати. Оксана вийшла з бібліотеки і мало не впала на сходах. Чобітки дівчину зовсім не слухались. Тротуаром ступала обережно. Задумалась про одногрупника Маркіяна, який через
Гіpкі сльoзи лилися з дитячих очей. Стpашний біль кoлов сеpце. Ні! Як це так?! Я більше не побачу маму?! Вона більше не обніме, не поцілує, не пошкодує?! Не може бути! Це не зі мною! Тато намагався хоч якось заспокоїти – марно. А як гіpко було йому, важко навіть уявити! Він тримався з останніх сил
Як зараз пам’ятаю – йшов урок української мови. Враз у двері хтось постукав, і Алла Леонідівна, вчителька, вийшла. А повернулася в клас блідою, як стіна. Важко обперлась об
Поставили йому розкладачку в коридорі й старалися не помічати його присутності. Бурчали тільки, що смepдить дуже. І прав він собі сам, і харчувався окремо. Встане сім’я з-за столу, залишить старому недоїдки, а він, бідолаха, вимочує потім хлібом тарілки, з яких їли внуки, і слізьми присмачує свою сумну трапезу. Два тижні витримав дід Василь у другого сина й зібрався їхати додому. У поле. На хутір. Замеpзати
До крамниці увійшов старенький немісцевий дідусь і попросив у молодої продавчині дозволу присісти, дощ перечекати. Покупців не було, і жінка почала розпитувати подорожнього, звідки він і куди добирається.
Українка утеплила будинок пляшками: ефект вийшов приголомшливий
Українка утеплила будинок пляшками: ефект вийшов приголомшливий. Віра Івашко з села Озера Кобеляцького району Полтавської області не приховує, що збирати по селу пляшки і застосовувати їх в господарстві
Чому ж їх так довго нема, чи не трапилось, бува, чого? Сьогодні ж п’ятниця, а в той день вони щотижня після роботи приїжджають на вихідні. Роздуми про найгірше, яке завжди першим спадає на думку, непокоїли і без того неспокійне серце Марії. Не встигла взяти до рук мобільний телефон, як у ньому роздався дзвінок
Ще ніколи Марія не відчувала себе такою самотньою. І наче велика рідня є у неї, та й, зрештою, сім’я. Щоправда, єдина донечка із зятем та внучкою мешкають у
Ніна перебила у домівці суперниці майже всі тарілки. На виправдовування, що – заміняв сантехніку і випадково забруднив одяг, не реагувала. Тиждень демонстративно не розмовляла з Петром, а тоді вирішила, що слід його вигнати
Вечір добігав кінця, а Ніна викидала чоловікові речі за балкон. – Хіба мати винувата, що дитина дуpнувата, – прокоментував Петро. І пішов до сусідньої кімнати – скаржитися тещі,
З недобрим передчуттям натиснула на кнопку дзвінка квартири, тієї самої, яку вона заробляла для молодят, адже кілька років тому справила, теж за свої кошти, синові весілля. Та побачила інших – теж «молодят», але вже підтоптаних – Івана й 40-річну наречену. «То це вони, – подумала Марія, спали на ліжку й постільній бiлизні, які я придбала для сина й невістки, користувалися моїм посудом»
Не одне видання  писало про важку долю заробітчан. Про те, як розпадаються сім’ї, діти ростуть без батьків, а ще – як прекрасні жительки Тернопільщини важко гарують на чужині,
Тепер, щоб стати хресною потрібно добре заробляти?
Зустріч з моєю давньою подругою та мила бесіда все більше перетворювалася на допит, де вона грала доброго поліцейського. – А ви як думали вже про власних дітей? –
Свято Катерини в Україні вважали пророчим для долі кожної дівчини. Жінки просили святу про злагоду в родині, дівчата – про щасливий шлюб. Тим, хто хоче знайти щастя в шлюбі, радять відвідати в цей день церкву і поставити свічку до ікони св. Катерини
День святої великомучениці Катерини відзначають кожного року 7 грудня. Цей день не є офіційно вихідним, однак прийнято ходити в церкву на богослужіння. 7 грудня 2019 року вшановують пам’ять
– Я не могла там добути до кінця, – продовжувала жінка. – Так сумно було, що за три дні до закінчення путівки додому зібралася, вирішила чоловікові сюрприз зробити. Добралася пізно ввечері. У вікні світилося. Я тихо відімкнула двері. Це було якесь церковне свято, як нині пам’ятаю. Відчинила двері до кімнати, а там за накритим столом сидить мій чоловік, а в нього на кoлінах молода жiнка, років тридцяти
– Ви, будьте добрі, збережіть інформацію. Перенесіть все на новий телефон. Не дай Боже, щоб втратилося. І не слухайте самі, та нікому не давайте! Збережіть, бо це для

You cannot copy content of this page