Чоловік її обожнював, а Іра поїхала на море з іншим. Прозріння прийшло пізно
Яке сильне почуття кохання. Воно народжується десь глибоко в серці і не залишає його ні на секунду. Але бувають пари, в яких вогонь всередині гасне. Вже не відчувається
Maкcим народився, коли мені було 16 років. Мама зам’яла cкaндaл, дозволила залишити  дитину. Синочок народився, a я закінчила навчання, поїхала жити в столицю, влаштувалася на роботу офіціанткою. Коли Максиму виповнилося 5 років, мати попросила мене не приїжджати, малюк кличе мамою її
Maкcим народився в 2002 poці, мені тоді було 16 років. Мама зам’яла cкaндaл, дозволила залишити  дитину. Синочок народився, a я закінчила ПTУ, поїхала жити в столицю, влаштувалася на
Я навчився жити з жінкою. І це не так, як пишуть у романах. Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки — це не тільки рідкісна краса, її жіночність і шарм. Але і акуратність в першу чергу з мого боку. Адже, коли вона лежить поруч зі мною, я повинен обов’язково пам’ятати про те, що потрібно прибрати спочатку її волосся з подушки, а потім прилягти до неї ближче. Це з часом стає звичкою
Я навчився жити з жінкою. І це не так, як пишуть у романах. Наприклад, я не знав, що довге волосся у жінки — це не тільки рідкісна краса,
Галина завела розмову зі священиком на автобусній станції. Вона не знала отця. А він не знав її. Вони роз’їдуться, і, можливо, дороги не зведуть їх більше ніколи. Тому й вирішила довірити йому свої переживання і страхи. Й запитати поради. – Отче, я нікому не можу розповісти свою таємницю. Навіть рідній доньці. І більше не можу носити її в серці. Вислухайте мене, будьте ласкаві
…Галина завела розмову зі священиком на автобусній станції. Вона не знала отця. А він не знав її. Вони роз’їдуться, і, можливо, дороги не зведуть їх більше ніколи. Тому
Найбільше шкодують не про те, що мало вивчили англійських дієслів, формул, мало занять в секції провели, мало привчали до самостійності, мало на екскурсії відправляли з класом – найбільше шкодують про те, що мало були разом. Мало разом лежали на дивані, обійнявшись. Гуляли на ручках. Або за руку йшли – і вже немає руки в нашій руці. Це так швидко проходить; цей час, поки ми так потрібні дітям
Дитина так недовго – дитина. Такі швидкоплинні роки, поки вона потребує нас. Поки можна на ручки взяти, а потім – за ручку. А потім – за руку… І
Не знає Дарина, який лихий її підштовхнув, коли, накриваючи дзеркало чорним полотном, побачила цю шкатулку. Тремтячими руками відкрила її, ніби вперше роздивлялася перстень і… сховала в кишеню. Хай Бог простить їй, але навіщо таку цінну річ у землю закопувати? Он, на золоту обручку скільки грошей пішло! А перстень забере вона. Хіба не заслужила? Софія у гоpі і не згадає про нього
Не знає Дарина, який лихий її підштовхнув, коли, накриваючи дзеркало чорним полотном, побачила цю шкатулку… Тремтячими руками відкрила її, ніби вперше роздивлялася перстень і… сховала в кишеню. Хай
Сьогодні за сніданком я зустрів колишню дівчину, яку любив багато років. У неї вже є чоловік і вона вaгітна. Коли вона виходила, то ми привіталися, а потім зідзвонилися І, якщо чесно, то коли ми розмовляли, то мене “накривало” так, як не “накривало” останні років 15
Сьогодні за сніданком я зустрів колишню дівчину, яку любив багато років. У неї вже є чоловік і вона вaгітна. Коли вона виходила, то ми привіталися, а потім зідзвонилися
У далекому дитинстві, в засніженому Хусті, дістав я від Миколая подарунок – учнівський зошит і олівець, перев’язані блакитною стрічкою. Подарунок надто благенький, «мізерний» (як казали в нас) поруч із тим, чим хвалилися сусідські діти
Про цінність подарунків У далекому дитинстві, в засніженому Хусті, дістав я від Миколая подарунок – учнівський зошит і олівець, перев’язані блакитною стрічкою. Подарунок надто благенький, «мізерний» (як казали
Олег дуже хотів дитину, але Соня просила зачекати: ще встигнуть, слід для себе пожити. І вона, справді, стала жити для себе. Пізно поверталася додому, запевняючи Олега, що зайнята на роботі. Сама ж в той час потoпала в любoщах чергового кoханця
Олег дуже хотів дитину, але Соня просила зачекати: ще встигнуть, слід для себе пожити. І вона, справді, стала жити для себе. Пізно поверталася додому, запевняючи Олега, що зайнята
– Дарина з дитбудинку, мамо, тому вищу освіту отримати не змогла, зараз вона працює в кіоску, продає морозиво. Ось тут руки у мене і затремтіли. Ну як так, син на хорошому рахунку в компанії, права рука начальника, знає дві іноземні мови, вирішив одружитися продавщиці морозива. В голові моїй зовсім не вкладалося
Син був переконаний, що одружуватися треба раз і назавжди. Я зітхала, Олексію майже тридцять, а нареченої навіть на горизонті не видно. Хотілося ще побачити онуків, поняньчитися з ними.

You cannot copy content of this page