Головна

Історії з життя

Нині Софія (ім’я змінене з етичних міркувань) заміжня. Шлюб вдалий. Має свою квартиру, машину. З однокласниками підтримує гарні стосунки. Шкода лиш, що далеко не кожна подібна історія має такий хепі-енд. Та радує і те, що урок людяності отримав цілий клас. Сподіваюся щиро – на все життя
Історії з життя 0
М’яке світанкове світло дотягнулося навшпиньки до її вікна і уважно поглянуло на неї. Дівчинка відчула його погляд і розплющила очі. Розітерла рештки сну на весиликуватих щоках. (їй саме
— Як згадаю те, доню, — сльози самі течуть, — мовив дідусь тремтячим голосом. — Досі часом сниться, як я даю хлопцям по булці, а Марусю — трісь по простягнутій ручці… Воно, бідне, скривиться і йде до мами…
Історії з життя 0
До крамниці увійшов старенький немісцевий дідусь і попросив у молодої продавчині дозволу присісти, дощ перечекати. Покупців не було, і жінка почала розпитувати подорожнього, звідки він і куди добирається.
Не знає, звідки бралися сили усміхатися мамі, чоловікові, маленькій доньці. І лише той вечір Олеся не забуде ніколи. Коли донька, граючись, смикнула її за волосся. Хвилясте пасмо так і зависло у Світланчиних руках. За деякий час від її пишної тугої коси не лишилося й сліду
Історії з життя 0
Олеся вкотре їхала до Києва. Ось уже вісім років щовесни вона відвідує столичну клініку. Проходить курс реабілітації, нові обстеження та консультації. Пригадує, як співчутливо дивився на неї професор
На порозі дерев’яного будинку, пофарбованого в зелений колір, стояли батько й мати. Син зрозумів усе одразу. Замість хлібини в руках — на обличчях обурення. — Ми не можемо вас благословити, — низько схиливши голову, додала мати, поправляючи хустину, що опустилась на самісінькі очі
Історії з життя 0
Коли В’ячеслав і Тамара ставали на рушничок долі, в гігантське вікно ЗАГСу бризнуло яскраве сонце, так буцім освітлювало їхню подальшу дорогу. Проте на душі в обох молодят було
Проблеми у родині почалися тоді, коли Андрій привів додому кохану дівчину. Ой, не про таку невістку мріяли у цій сім’ї.
Історії з життя 0
Скільки себе пам’ятає, Марія завжди мріяла про синів. Тоді коли її подруги хотіли виховувати донечок-подруг, з якими можна буде разом куховарити і ділитися таємницями, вона уявляла себе мамою
Дарка б перечитувала вітальну листівку від матері з далекого Неаполя й думками була би поряд із нею, з її новою сім’єю, з тими, ще незнайомими їй, людьми, з якими мама щаслива. А батько мусить пережити
Історії з життя 0
Різдвяні свята цьогоріч виявилися незвичними, зовсім не зимовими. Були вони немов огорнуті весною, ледь уловимим запахом якої наповнювалося повітря – запахом свіжості мокрої землі, перегнилого торішнього листя і
Настю охопило двояке відчуття, одне – жаль і співчуття до чоловіка, свої розбиті надії, інше – а може, перевіряє. А я візьму і поїду. Жінка лише подрузі повідомила, куди їде, щоб усе селище про це не знало
Історії з життя 0
Ця ніч теж видалась безсонною. Чи то роки взнаки даються, чи яблука тому виною, що рясно вродили, раз по раз падають додолу вночі, тривожачи тим стукотом і без
У 20 років я чітко усвідомила, що залишилася абсолютно одна. Перевелася на заочне відділення університету, влаштувалася на роботу, але після пережитого не могла якісно виконувати свої обов’язки, і власник створив такі умови, що я змушена була піти. І от я звернулась в агентство з підбору домашнього персоналу
Історії з життя 0
Усі дівчата мріють вийти заміж. І я – не виняток. Тільки у свої вісімнадцять років я думала не просто про те, аби вийти заміж, а як знайти справді
Катька, крутячись в передпокої біля дзеркала, заявила: «Посидиш увечері з малим? Вечерю підігрієш. Якщо Ігор захоче їсти – нагодуєш. Але він зрідка просить». «А ти куди?» — ошелешено спитала Оля. «Куди-куди, не закудикуй. Гуляти піду. А ти, Олю, думаєш, що я все життя присвячу тому овочеві?
Історії з життя 0
Сутінки обіймали натомлену землю. На зміну гамірному теплому, навіть трохи спекотному вересневому дню надходила тиха прохолодна ніч. Роса почала рясно вкривати все навкруги, обіцяючи щедрий урожай грибів. Люди
Думала: «Слава Богу, у мене є найближча та найрідніша подруга, яка завжди допоможе та підтримає». Але, як виявилося, багато років я жила в ілюзії і видавала бажане за дійсне
Історії з життя 0
З Анею я познайомилася після закінчення інституту, ми влаштувалися на одну фірму. Решта працівників були набагато старшими й дивилися на нас звисока, тому ми, молоді, вирішили триматися купи.

You cannot copy content of this page