Ого, яка відважна! Якби не я, ти б зараз мешкала в орендованій комірчині
– Мамо, що ви робите? – запитала я, ще не розплющивши очі, відчуваючи, як ковдру з мене стягнули, залишивши мене зовсім без захисту. Свекруха реготала, вже стоячи в
Маріє Петрівно, скажіть, будь ласка, а ваші предки з якого року в Києві живуть? Дуже цікаво послухати, де працювали ваші батьки, бабусі, дідусі?
— Ви, Маріє Петрівно, мене з дітьми колись серед ночі на холод виставили, — дивлячись свекрусі в очі, сказала я, — пам’ятаєте? Ах, не було такого? Яка ж
Краплинка вашої доброти комусь освітить шлях на все життя
Краплинка вашої доброти комусь освітить шлях на все життя. Я не перебільшую, адже саме така історія трапилася у моєму житті. Моя матір не звертала на мене уваги, їй
Усе почалося з приїзду тещі. Спочатку Богдан сприйняв це спокійно, думаючи, що тиждень пролетить швидко
Богдан Степанович відчув себе справжнім детективом, підкрадаючись до власного будинку. Його місія була таємною і дуже важливою: він хотів зазирнути у вікно. І ось, побачивши свою дружину, Галину
– Дімо, я не хочу, аби мама твоя мені допомагала. Я хочу, аби ти гуляв з синами, грався з ними, чи посуд мив за собою, чи пилососив.
Мої діти ставляться до мене, як до бездонного гаманця, і я це усвідомлюю та розумію, що по-іншому й бути не могло. Коли мене питають щось про родину і
Я здивовано підняла слухавку, адже ми домовилися, що я сама зателефоную, як тільки повернуся до міста
Я завжди любила наші поїздки на дачу. Це була наша спільна традиція з Олегом. Але цього разу все було інакше. Він занедужав, і я поїхала сама. Як зазвичай,
Зовиця завжди вміла так відповісти, що я почувалася не у своїй тарілці роки після розмови.
Зовиця завжди вміла так відповісти, що я почувалася не у своїй тарілці роки після розмови. Вперше вона сказала, що я розвалила їхню дружну родину. — Одружився б Богдан
Кинь ці казки, — відмахнувся Дмитро. — Ми живемо в реальному світі. Зв’язки вирішують усе
— Анно, у мене є новина, — Дмитро нервно поправив пасмо волосся. — Мене підвищують на роботі! — Це ж чудово! — вигукнула я, але помітивши напружене обличчя
Був звичайний суботній вечір, я прийшла до Юлі аби потеревенити та на своє життя пожалітися. Я бачила, що вона не в настрої, думала, що теж мені душу відкриє, але вона мовчала. Ну, я й почала перша.
Був звичайний суботній вечір, я прийшла до Юлі аби потеревенити та на своє життя пожалітися. Я бачила, що вона не в настрої, думала, що теж мені душу відкриє,
Оксана помічала зацікавлені погляди. Але «близькі» родичі гадали: звідки в Маріїної дитини така коштовна автівка
Оксана мешкала з матір’ю в місті. Мама працювала на великому підприємстві. Як вона розповідала, донька з’явилася від щирого кохання. Але те кохання мало власну родину. І заради Оксани

You cannot copy content of this page