Головна

Історії з життя

Спробуй пересилити себе, рух — це життя, не можна постійно лежати, — відрізала свекруха й зачиняла двері.
Історії з життя 0
Ранішнє сонце ліниво пробивалося крізь пильні шибки старої лоджії, вихоплюючи з напівтемряви громіздкі поліровані меблі чехословацького гарнітура. Катерина Іванівна стояла посеред заставленого кришталем коридору, розглядаючи кинуту на пуф
Надія поверталася додому розгублена. Чому Віра нічого не сказала їй? Вони ж щодня сиділи поруч, ділилися останнім.
Історії з життя 0
Віра була невеликою на зріст, з круглим обличчям, яке здавалося дитячим, коли вона мовчала. Її великі світлі очі зазвичай дивилися в одну точку — на голку, що пробивала
– Мені тоді сорок шість років було. Старша донька якраз заміж вийшла, дитину народила. На роботі всі казали, що я тепер тільки внуками маю займатися. Хто ж знав, що у нас із Василем знову буде дитина
Історії з життя 0
Біла стеля лікарняної палати за останні кілька місяців стала для Люби абсолютно звичною. Вона знала кожну тріщину на штукатурці, кожен відтінок вечірнього сонця, яке повільно повзло по стіні
Ну то й нехай собі відпочиває, кожному своє щастя в житті судилося, — зітхнув старий, заносячи важкий ящик до сіней. — Добре, що Юрчик ближче, хоч на вихідні іноді виривається з того задимленого міста
Історії з життя 0
Пообіднє подільське сонце щедро заливало золотом безкраї пагорби, проникаючи крізь густе листя старого крислатого горіха на чисто виметене подвір’я. Марія Петрівна сиділа на низькому ослоні під біленою стіною
Та що ти знову вигадуєш, Галино, — буркнув чоловік, не відриваючись від рядків. — Звичайна неділя, діти в гості покликали, радій, що хоч побачимося
Історії з життя 0
Липневий вечір огортав міські багатоповерхівки задушливим теплом, проникаючи крізь відчинене вікно орендованої кухні разом із гуркотом далекого проспекту. Галина Степанівна стояла біля плити, механічно помішуючи дерев’яною ложкою духмяне
Нічого страшного, доню, головне, що тепер у мене буде свій власний куточок, — заспокоювала вона Христину по телефону тремтячим голосом. — Зять урочисто пообіцяв допомогти мені з ремонтом, перекрити дах та провести до кімнати хоча б холодну воду. Я поки що поживу в них, а як тільки потеплішає і підсохне глина — одразу переїду в свої стіни.
Історії з життя 0
Ганна Іванівна сиділа на краєчку продавленого ліжка, загорнувшись у старий вовняний шарф, і її руки дрібно тремтіли. Христина дивилася на цей сірий глиняний куток, де з кутів тягнуло
Ми купували це житло разом для того, щоб вирощувати дітей, а не влаштовувати тут комунальний гуртожиток. Я категорично проти того, щоб у моєму домі проживав чоловік, якого я ні разу в житті не бачив.
Історії з життя 0
Вечірнє сонце повільно сідало за обрій, забарвлюючи стіни просторої вітальні в глибокі багряні відтінки. Тетяна стояла біля великого вікна, тримаючи в руках порцелянову чашку з трав’яним чаєм, який
Все наше звичне, розмірене й благополучне життя перекреслив один теплий червневий вечір, а точніше, глибока нічна пора. Я вже міцно спала у своєму ліжку, коли десь о другій годині ночі на столику раптом гучно обізвався мобільний
Історії з життя 0
Телефон вібрує на тумбочці з самого раннього ранку, не даючи мені спокійно навіть випити ковток гарячої кави. Спочатку настирливо дзвонила моя рідна мама, потім довго набирала колишня свекруха,
– Тепер я щоліта беру квиток на цей же потяг. Не знаю, чи є в цьому якийсь сенс, але коли я там ходжу тими самими вуличками, де ми бігали молодими, мені здається, що вона десь поруч. Що зараз вийде з-за рогу, як тоді, з тими ключами в руках, і спитає, чому я знову такий похмурий.
Історії з життя 0
У купе було душно, незважаючи на відкрите вікно, куди залітав теплий пил із полів. Жінка, що сиділа навпроти, поправляла хустку і знову розглядала свій великий дорожній кошик. –
Надія побачила через вікно, як жінка з поштовою сумкою підійшла до порогу і покликала саме бабусю. Вони про щось довго говорили пошепки, і Надія помітила, як бабуся швидко сховала білий прямокутник під хустку. – Це від тата? – вибігла на ганок Надія. – Чому ти мені не даєш?
Історії з життя 0
У кімнаті було душно від літньої спеки. Світло пробивалося крізь щілини між фіранками, залишаючи на підлозі яскраві смуги. Надія лежала на боці, підтягнувши ковдру до самого підборіддя, хоча

You cannot copy content of this page