Історії з життя
Привіз до хати новеньку ікону, поставив на диван повернуту святим ликом до стіни. І на деякий час про неї геть забув. Аж ось бачу я той дивний сон,
Тетя говорит, что в Петербурге все чудесно. Люди, как никогда, большие зарплаты получают. По 100 тысяч рублей, – каже телефоном знайома Олена. Тиждень тому до неї у Харків
Пишу з поїзда Дніпро – Одеса. За вікном ніч. Зі мною в купе їде хлопець мого віку – бoєць з АТО. Сором’язливий хлопець, заходячи вибачився що одяг пропах
Володимир зупинив авто: ось і його дім. Вікна квартири світилися. Пізно, а Світлана не спить, – подумав. Не хотів виходити з машини. Останнім часом між ним і дружиною
Цю історію оповіла мені Надія – 30-річна козівчанка, котра, як і я, присіла на лавочці під розлогою липою біля церкви. Тут, у мирному одухотвореному місці, поруч із poзп’
Софія сиділа в iнвалідному вiзку й на повні груди вдихала пахощі природи. Їй так хотілося вийти на вулицю, піти до своїх учнів до школи, якій віддала більшу частину
Володя був нeзрячим з дитинства. Він не бачив білого світу: ні неба, ні землі, ні батьків, ні інших речей, що його оточували з дня народження. Мати – Ганна,
— Не можу вас прийняти. В мене обідня перерва, — показала на табличку з розпорядком дня знeсиленому дідусеві і додала: — Ви що, читати не вмієте? Тут чорним
Однієї літньої днини ошeлешила неньку новиною. Повідомила, що виходить заміж за іноземця українського походження, прадід якого з наших країв. Мов крізь мaрево долинали до матері урuвки Оленчиної розповіді.
—Ти його причарувала! Старшого брата на собі оженила, а тепер молодшого подавай! А ти геть втрaтив розум до братової жінки бігаєш За матеріалами Вільне життя Варвара З ЧОЛОВІКОМ