Настрій у Мілочки впав ще на кілька поділок: як же несправедливо влаштований світ: чому ця дівчина-тростиночка дозволяє собі банани, калорійні булочки і тістечка з кремом, а вона, Міла, безуспішно намагається позбутися свої кілограмів, харчуючись одним кефіром і куркою, але у неї нічого не виходить?!
Мілана була зла на весь білий світ. З дому вона вийшла, кутаючись у невдоволення, образи і невиказану злість. — Давай мерщій, бабонько, стала тут, за тобою ще цілий
– Хоча б назвіть дівчинку, щоб не була безіменна. Дайте прізвище, – попросила лікарка, коли Ольга писала відмову.
Ольга була тоді лише на другому курсі. Після його закінчення хотіла вчитися далі – мріяла стати лікарем. І раптом це кохання… Воно захопило її, як весняна повінь. Ольга
Зараз мені 42 роки. Я все ще живу з мамою – тата не стало вісім років тому. Я не успішний в своїй професії, одружений на жінці, яку не люблю, а власну дитину від першого шлюбу бачу тільки по вихідних. Від всього, що мене оточує щаслива тільки одна людина на світі
“Допоможіть! Я сенс життя моїх батьків!” Я не пам’ятаю, чи займалася мама в моєму дитинстві чимось окрім мене. Здавалося, весь свій вільний час вона присвячувала мені і моїй
Марійка повернула ключ. На порозі – Петро. Усміхнений, збентежений, струшував з себе краплі дощу. – А Сергія нема вдома, – сказала і відчула, як теж чомусь ніяковіє.
Уперше вона побачила Петра у чоловіка на роботі. – Познайомся, це мій найкращий друг, – відрекомендував його Марійці Сергій. – То запрошуй друга на каву, – посміхнулася вона.
— Не дуже радій, – сказала мені свекруха після вінчання, – проживете разом максимум років з десять. Маріам мені ще коли Денис малим був навіщувала, що в першому шлюбі син довго не затримається, хоча ти й подаруєш йому спадкоємців
— Не дуже радій, – сказала мені свекруха після вінчання, – проживете разом максимум років з десять. Маріам мені ще коли Денис малим був навіщувала, що в першому
Оксана похапцем читала листа і з кожним наступним рядком білішим ставало її обличчя
Такого з Оксаною ще не було. Уже немало часу минуло, як вона зустріла цього незнайомого їй чоловіка, а думки про нього не покидають і досі. Тоді вона гуляла
Мов у тумані, сідала Віра у машину, коли хату було продано. Заплющувала очі, щоб не бачити своєї вулиці, заквітчаної мальвами та чорнобривцями. Ферми, де все життя трудилася, розлогої верби над річкою, біля якої вони зустрічалися з Тарасом.
Один Господь знає, як важко було Вірі виховувати донечку Оленку. Коли дівчинці було п’ять років, стала Віра вдовою. Її чоловіка Тараса не стало в російських лісах, куди він
У перший день прибирання Аня побачила, як під старовинну тумбочку ніби випадково закотився перстень. Прибирали вони тоді в цій кімнаті удвох із ще однією дівчиною. Так от, та дівчина, коли побачила цей перстень, зразу змовницьки сказала моїй сестрі: Візьми його собі! Дивися, який гарний, рідкісний камінь!
Моя сестра Аня якось поїхала на заробітки в Португалію. Дехто радий, що зважився на такий крок, дехто шкодує. Заробітки – то велика лотерея. І кому вже тут наскільки
Міняємо дату весілля, тому що так хоче його мама
Ситуація така. Ми з моїм коханим живемо разом більше року. Нарешті мені зробили пропозицію руки і серця, яку я прийняла з великою радістю. Запитала, на який час він
Я розраховувала побачити милу, лагідну стареньку з ополоником в одній руці і з домашнім пирогом в іншій. Але реальність сильно відрізнялася від очікуваного. Людмила Василівна, розкривши нам з Борисом двері, виглядала як мінімум англійською королевою
Щоб справити на потенційну свекруху гарне враження, я вирядилася, як радила одягатися Леді Ді: закрита блузка ( “свекрухи не люблять глибоких вирізів”) і довгу спідницю (щоб збирати “жіночу

You cannot copy content of this page