Ситуація така. Ми з моїм коханим живемо разом більше року. Нарешті мені зробили пропозицію руки і серця, яку я прийняла з великою радістю. Запитала, на який час він планує весілля, коханий відповів, що кінець літа-початок осені і дату я можу вибрати сама. Чудово, я вибрала дату.
До цих подій ми дуже багато говорили про те, щоб узаконити стосунки і слава богу, жоден з нас не любить традиційні весілля з викупами, короваями та тамадою. Хотіли запросити тільки батьків з його боку і мого, розписатися і посидіти в ресторані. І все.
В результаті через тиждень нам повідомляє його мама, що їхні родичі з глухого села (яка знаходиться дуууууже далеко, через половину країни треба їхати), мають намір приїхати на наше весілля. Тобто вона, не знаючи навіть, що ми хочемо і думаємо з приводу весілля, вже їх запросила. Гаразд, хай приїжджають, якщо вже зібралися.
Вчора мені каже коханий, після спілкування з мамою по телефону, що вона дуже стурбована тамадою і тим, яка на мені буде фата, аргументуючи це тим, що «дівчинка ж хоче». Але я вже давно не дівчинка і нічого подібного не хочу, і він про це знає. І найцікавіше, просить його мама весілля перенести на три місяці ще (а воно повинно бути через три місяці), тому що у цих самих родичів відпустка не збігається з нашим весіллям. У мене просто бракує.
На мій погляд, це якось дивно, зазвичай винуватці торжества призначають дату і час, а гості вже самі вирішують, можуть прийти чи ні. А через ці три місяці ще хто-небудь не зможе, і що тоді? Я 5 років так буду заміж виходити і не вийду. Нагадаю, цих гостей запрошували не ми, а його мама. Коханий заспокоїв, добре хоч він з головою дружить, їй десять разів сказав, що ми самі розберемося і мовляв, якщо хочуть приїхати, хай приїжджають, коли зможуть, ми їх з радістю приймемо і на весіллі, і просто в гостях, але переносити нічого не будемо.
В результаті, на наступний день вдома він у мене питає – нам на наступному тижні йти подавати заяву, ти дату вибрала на випадок, якщо у них не вийде на заплановану дату приїхати? Я з нерозумінням, дуже засмучена, кажу, а моя думка взагалі буде враховуватися? Я вважаю, неправильно дату свята підлаштовувати під гостей. Сказала, що якщо вже вам це так важливо, плануйте все самі, де, коли це буде і в якій фаті буде наречена. Мабуть, мама з ним провела виховну бесіду. Причому дорослий здоровий дядько, не залежить від неї ні в чому.
Ось сиджу, і злюся, і засмучуюсь, і не знаю, як вчинити.
У нас пів року тому була дуже неприємна ситуація, коли вона відправила нас у відпустку до цієї самої рідні. Їй було сказано, що зараз не найкращий час для поїздок в фінансовому плані, вона почала наполягати на цю поїздку, телефонувати йому і скиглити, переконувати мене, що ми туди їдемо тільки на три дні, а далі махнемо в Київ чи Львів, чи куди захочемо (що мета поїздки – познайомитися з родичами). І ми поїхали. На два тижні! У цю глухомань, де люди досі живуть, як за князя Володимира.
І я розумію, що це чергова її затія з цими гостями і урочистостями, і що знову вона хоче, щоб ми зробили все так, як треба їй, як і в тому випадку з відпусткою. І якщо я зараз їй поступлюся, то так і буде все моє життя. Вона буде вирішувати, коли мені дітей заводити, робити ремонти і їздити відпочивати. І стосунки псувати не хочу, і не хочу його змушувати вибирати, але і йти на поводу не хочу. Найстрашніше, що він вже з промитими мізками.
Я все розумію, він хоче прислухатися і догодити мамі, а вона, в свою чергу, хоче догодити своїй рідні. Але коли-небудь хто-небудь почне намагатися догодити мені? Зрештою, це моє свято, а не їх родичів.
Та ж пісня була і з цим вояжем в село. Вона постійно дзвонила мені і питала, які у мене враження. Я кажу, враження пригнічують, шкода, що в той час, поки людство освоює космос, створює нові технології, люди живуть, миючи посуд в тазиках, перуть в тазиках, і миються в тих же тазиках. А вона ніби не чує, розповідає мені, що треба малину з медом їсти і що там все прекрасно і чудово. Тобто слова на неї не впливають взагалі.
Після цієї незабутньої поїздки я твердо сказала – я більше не піду на поводу у твоєї мами. Вона мене вже один раз заслала в дрімуче село. І ось тепер, привіт, новий фокус.
Я вже думаю, може дійсно взагалі все скасувати? Жили ж добре, до речі, ми дійсно дружно живемо, так і будемо жити далі. І дідько з ним, з цим офіційним узаконюванням стосунків.
Запропонувала йому три варіанти. Я думаю, тут є з чого вибрати.
1. Святкувати весілля тоді, коли хотіли ми і так, як хотіли ми, у найвужчому колі, а родичі приїдуть – добре, не приїдуть – самі розумієте!
2. Розписатись в РАЦСі тихенько того дня, який я вибрала (мені ж він дав право вибору дати), а вже потім, до приїзду рідні хай вони з мамо планують, що хочуть і вважають за потрібне – тамаду, фату, і інші прибамбаси.
3. Не вінчатися взагалі, продовжувати жити в гріху, як і жили раніше, раз вже це стало яблуком розбрату.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
