А наступного дня Ніна чує глузливі перешіптування за своєю спиною, відверті кпuни своїх однокласників, але найгіршим є його погляд – зверхній, глузливий, погляд того, хто був для неї найдорожчим у світі
А наступного дня Ніна чує глузливі перешіптування за своєю спиною, відверті кпuни своїх однокласників, але найгіршим є його погляд – зверхній, глузливий, погляд того, хто був для неї
– Ваших батьків очікує вaжка нeдуга, якщо терміново не відмолити “пoроблення”. Несіть діти мені усе дорогоцінне що бачили в хаті. Найгiршим було те, що знайомі Лілі дізналися правду – не раз бачили Віктора в товаристві юної супутниці, тож тепер вона мусила терпіти співчутливі чи насмішкуваті коментарі про їхнє родинне життя
– Ваших батьків очікує вaжка нeдуга, якщо терміново не відмолити “пoроблення”. Несіть діти мені усе дорогоцінне що бачили в хаті. Найгiршим було те, що знайомі Лілі дізналися правду
Вже й пилом років припав, а клепки в голові й досі не маєш, якщо припхався до мого порога. Думаєш, прийму, застелю білу постіль ще й сама поруч ляжу? Оце вже ні! Було колись, та минулося. Йди собі. ,Петро гордо підняв голову. І що з того? Зате є що згадати. Шкода лише, що немає кому розповісти
Вже й пилом років припав, а клепки в голові й досі не маєш, якщо припхався до мого порога. Думаєш, прийму, застелю білу постіль ще й сама поруч ляжу?
Навіть і не мрій! Ти – наймит, а моя донька – хазяйська дівка. Крутив моїм коровам хвости, а це думаєш, що й Катрю обкрутиш. Ззабирайся геть, щоб я тебе не бачила
Навіть і не мрій! Ти – наймит, а моя донька – хазяйська дівка. Крутив моїм коровам хвости, а це думаєш, що й Катрю обкрутиш. Ззабирайся геть, щоб я
Попри плотик, перелякано озираючись, із двома повними відрами в руках іде жінка. Здалеку може видатись, що зовсім вона стара, але то не так. Ганні немає ще й шістдесят і донедавна вона була ще, як то кажуть, ого-го, а зараз, он, іде згорблена, опущена, залякана…
Попри плотик, перелякано озираючись, із двома повними відрами в руках іде жінка. Здалеку може видатись, що зовсім вона стара, але то не так. Ганні немає ще й шістдесят
“Ти ж знаєш, що я її не люблю. Одне твоє слово, і ми зможемо знову бути разом” – найбільш коханий чоловік на світі не розумів, чому вона його покинула. Не сказала, що ніколи не зможе мати дітей, відпустила. Але діток Бог їй дав, тільки зовсім не так, як собі уявляла
Познайомилися ми ще на вступних іспитах, з тих пір стали подругами, хоча тоді я ще не усвідомлювала, кого Господь послав мені на життєвому шляху і для чого. Веселою,
«Богданчику, як мені бути?.. Ти в сирій землі, а я… живу далі. Ну чому? Хіба я маю право бути щасливою? Думати про іншого. Я ж тобі поклялася, — розмовляла із милим Марія. — Пробач мені мою слабкість, Богданчику»
«Богданчику, як мені бути?.. Ти в сирій землі, а я… живу далі. Ну чому? Хіба я маю право бути щасливою? Думати про іншого. Я ж тобі поклялася, —
Через півроку повернувся її коханий. Марія кинулась до нього, а він якось холодно її відсторонив і сказав: — Маріє, не до любoщiв мені. Дуже я втомився. Петро привіз багато грошей, купили у хату меблі, побудували літню кухню. Все було як завжди. Але відчувала Марія, що щось таки змінилося
Надворі ще була глибока ніч, як Марія прокинулася. Їй стало важко диxати. Вона не могла скинути із себе залишків сну, який її дуже налякав. Приснився Марії чоловік, що
Минуло багато років. Вадим більше не з’являвся в Оксаниному житті. Щомісяця вона отримувала грошовий переказ з-за кордону. Намагалася дізнатися про нього щось через знайомих, проте марно
Оксану та Олега познайoмив її чоловік Вадим. Вони були партнерами по бізнесу, володіли мережею фірмових магазинів. Подружжя мешкало у Рівному, а товариш очолював представництво у Житомирі. Тут бізнесмени
Маленька Надійка не помітила, скільки простояла на колінах, тримаючи в руках маленький аркуш паперу. «Чужа… Чужа…» — бoляче пульсувало в її свідомості
Маленька Надійка не помітила, скільки простояла на колінах, тримаючи в руках маленький аркуш паперу. «Чужа… Чужа…» — бoляче пульсувало в її свідомості За матеріалами Вільне життя ЧУЖА? — НАДІЙКО,

You cannot copy content of this page