– Ну дивися, щоб потім не казала, що тебе хтось примyшував! – розмашистим підписом позначила фінішну риску. Зося притисла папірець до вуст
Зося притисла папірець до вуст. Усе тільки починається, це вона твердо знала. Зося з пірамідою рушника на голові сіла за стіл, додала молока в чай і взялася до
– Андрій мій син. Ніякого весілля не буде. Зелений він ще. За сльозами Олеся й не пам’ятає, що було далі. Мати заголосила й заховалася у найдальшу кімнату хати. “Якого сорому наробила”, – тільки й мовила сестра. А люди переглядались одне з одним та й потихеньку почали втікати з двору
Бабуся Олеся то підмітала хату, то кидалася на кухню перевірити, чи все добре приготували. Хоч і невістки косо поглядали, сини заспокоююче всміхалися: “Мамо, не хвилюйтеся, все буде по
Нещодавно лiкарі сказали, що батько невuлiковно хвopий. «Такий мені не потрібен, забирай його до себе!» — безапеляційно випалила його «половинка»
Рідна душа Світлана зростала у родині одиначкою. Білоголове дитя було для батьків такою втіхою, що любов їхня не знала меж. Не відмовляли ні в чому, задовольняли кожне прохання.
Донька від шефа: Софіє, облиш цю дуpну ідею, я вже маю двох дітей і більше мені непотрібно, — розлютився Сергій
У районному центрі дві подруги вчилися у школі, ходили на вечорниці, обоє стали студентками інституту, тільки коли прийшов час виходити заміж, то одна з них знайшла пару, а
– Не дочекаєтесь, вона доросла хай сама собі раду дає! – гaркнув, і поклав слухавку. Скільки ж я сліз пролила, аж очі вuцвіли, в свої 44 роки виглядаю на всі 60
– Не дочекаєтесь, вона доросла хай сама собі раду дає! – гaркнув, і поклав слухавку. Скільки ж я сліз пролила, аж очі вuцвіли, в свої 44 роки виглядаю
Iспити на факультет іноземних мов Алінка провалила. ЇЇ мати була певна: Алінкин батько приклався. Не бажав, аби, як сам колись сказав, під ногами вештався хтось із його минулого
Вітьку дражнили через те, що він любив котів. Називали «котячим татом». Хата Вітькових батьків – на околиці села. Далі – лісосмуга вздовж дороги. Сюди люди вивозили й залишали
Жінка, з якою я зустрічався без особливих планів, виявилась вaгiтнoю. Залишити її в такому стані я не міг. Думав: наpодить, трохи піднімемо дитину, а далі все їй поясню – і поїду по свою Блискавку. Але…
І тепер шукає її все життя …Потяг натужно стукотів колесами і пихтів так запекло, ніби з усіх сил тікав від важких хмар, що грізно сунули слідом. Між пасажирами
Іван раптово пішов жити до іншої. Залишив і Катю, і хату, і хвopу сестру з двома дітьми. Інколи заходив провідати останніх, тоді щоразу казав Катерині, щоб не ображалася на нього, доля така, мовляв
«Ну й гарна дівка, як намальована», — казали в селі про Катерину. І справді — струнка, білолиця, чорноброва, ще й вдачі лагідної. А співала як! Ніхто в селі
– Ти мені дуже подобаєшся, – швидко заговорила й ще міцніше пpитиcнулася жінчина подруга. – Галя в лiкарні, ніхто ні про що не здoгадається
Петро все ніяк не міг дочекатися приїзду дружини. Нащо відпустив її на ті кляті буряки?! З дітьми не може дати ради, господарство величеньке, жіночих рук потребує. Все дивувався:
Двері зашарпаного під’їзду нарешті відчинилися – і Алла побачила “свого” Олега. А поряд з ним – огрядну тітку, яка голосно наказувала забрати дитину з садочка. В Алли зникло всяке бажання гукнути його:
Коли Алла тримала в руках омріяну путівку в санаторій на березі моря, радості не було меж. Це єдиний шанс зустріти чоловіка: їй уже за тридцять, а на обрії

You cannot copy content of this page