Історії з життя
— Ой, ну отже. Ваша машина. Вона не підлягає ремонту. — пробурмотів Сергій, опустивши очі додолу, ніби йому було соромно дивитися на нас. Я відчула, як усе всередині
Переполох у квартирі розпочався з самого ранку. Андрій і Марина ніжилися в ліжку, коли до спальні постукала донька: – Мамо, тату, я йду. Зараз дев’ята, а на першу
– Олі вже сказали? – Клавдія Іванівна з досадою відкинула наскрізь мокру хустку і, забувши про пристойність, витерла очі рукавом блузки. – Ні, мамо, поки не казали. Вона
Коли я була малою дівчинкою, життя в нашій сім’ї було зовсім не простим. Ми жили скромно, рахували кожну копійку. Мама працювала на кількох роботах одразу, щоб якось звести
– Мамо, ви з татом не могли б позичити мені трохи грошей? – запитала я, сідаючи за кухонний стіл і крутячи в руках сільничку. Мама поставила тарілку, яку
Марина ніколи не любила свій день народження. Колись, у молодості, це було свято — з кульками, друзями, сміхом, подарунками. Та з роками воно все більше нагадувало їй про
Я стояла в коридорі нашої квартири, тримаючи в руках валізу, землі не відчуваючи під ногами. Сергій дивився на мене ображено і трішки розгубено. – Ти справді збираєшся поїхати
— Маріє Іванівно, я дуже ціную вашу думку, але ми з Дмитром маємо право на власне життя. Ми не хочемо, щоб ви постійно втручалися в наші рішення, —
Тетяна міцно спала, натрудившись за весь день. Звичайно, що вона сказала Петрові, що йде спати, але перед тим, як лягти, витягнула з морозилки фарш, щоб на ранок напекти
Ця історія почалася із запрошення на ювілей тітки. Христина, хоч і не відчувала особливої приязні до тітки, але ж рідня є рідня, гріх не піти. Саме там Христина