Історії з життя
І знову телефонує свекруха. “Пісня” все та ж, навіть інтонацію не змінює. Я вислуховую, але швидко виморююсь і кладу телефон на диван поруч. Я не буду робити того,
Не знаю, як тепер мені сина розрадити, бо ця ситуація не просто дивна. Бігала за моїм сином, ночувала у нас, їла у нас, практично женила його на собі,
У мене між братом і мною велика різниця у віці, п’ятнадцять років. Мама створила нову родину і думала, що вона має зміцнюватися саме дітьми. Я дуже люблю Дениска,
І знаєте, що вона мені каже? Що вона з Миколою не була щаслива! Це ж треба таке придумати! Не була щаслива! Та у нас пів жіночого колективу їй
Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з
— Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок
Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і
Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць,
Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і
Ми з Миколою були вже п’ять років одружені, коли його брат Віктор привів знайомитися до нас Олесю. Отак вам трошки опишу що собою Віктор являв – класичний гультіпака