Історії з життя
Мене звати Світлана, і коли я озираюся на ті перші роки нашого з Дмитром життя, мені здається, що все почалося як у казці: випадкова зустріч, іскра, яка переросла
— Андрію, скажи їй, що я залишаюся. Це ж тимчасово, правда ж? Я не буду заважати, обіцяю. Тільки не треба мене зараз кудись виганяти, я стомлена з дороги,
Наталя часто завмирала біля вікна старої батьківської хати, вона не могла контролювати ці спогади, що хвилями накочували. Адже тут все починалося і мало завершитися. Це було понад тридцять
Ми з Володимиром познайомилися ще в молодості, на танцях у будинку культури. Він був високий, гарний, умів гарно говорити. Я тоді працювала в школі вчителькою молодших класів, він
Світлана лежала в ліжку, обкладена вологими серветками та використаними паперовими хустками. Температура $38,5°C перетворила її життя на розплавлений кисіль. Вона, «фатальна жінка», «гірська квітка» і, як стверджував Ігор,
Бджола з’явилася нізвідки, напевно, зачепилася за вологу плівку пакування ще на складі або заснула в пелюстках імпортних троянд, поки вантажівка Богдана долала кілометри. Тепер вона мляво повзала по
Світанок над містом завжди здавався мені чимось подібним до чистого аркуша ватману — холодним, трохи вогким від роси й абсолютно порожнім. У такі години Київ ще не встигав
— Вікторе, ти справді зараз це кажеш? Я просто хочу почути це ще раз, аби переконатися, що мені не вчулося, — Тетяна сиділа за столом, стиснувши пальці на
— Марино Степанівно, ви не повірите, наскільки ця річ пасує до моєї нової сукні! Я просто мусила її приміряти, поки вас не було. Це ж справжнє срібло, так?
— Скажи мені відверто, сину, для чого я вас із Наталкою на цей світ привела? Щоб на схилі літ у порожній хаті черствим хлібом харчуватись та водою запивати?