fbpx
Сюрприз вдався на славу, бо мене явно ніхто не очікував. Поважні гості дивились на мене в усі очі, син вискочив прожогом із квартири, навіть перевзутись забув, а от чоловік радий би був крізь землю піти. “А як ти мав одружуватись?” – запитує у нього “тест” майбутній дивлячись на мене
Сюрприз вдався на славу, бо мене явно ніхто не очікував. Поважні гості дивились на мене в усі очі, син вискочив прожогом із квартири, навіть перевзутись забув, а от
Зустріла я Ігоря в магазині випадково, я б і не помітила нічого, якби не почула біля себе дивний рух – людина з усього розгону пригальмувала біля мене з візком, а потім дуже різко поїхала в зворотному напрямку. І на ось цей рух я підняла очі і побачила, як від мене зі швидкістю віддаляється дуже знайома постать
Треба ж, тридцятьь років пройшло, а він і далі смішно сутулить плечима. Якби я була нафарбована і в новому пальто, то неодмінно б його наздогнала і спитала про
Ми зустрілися з Ларисою на семінарі, вона сказала, що все життя плакатиме через мене, бо я їй таку лиху невістку нарадила
Моя троюрідна сестра Галя була на диво працелюбною дівчинкою. Ми були однолітками. У школі я навчалася на самі п’ятірки, Галя зрідка бачила найвищу оцінку в своєму щоденнику з
Я дуже вдячна подрузі, що вона тоді побачила мене і сказала: «Оксано, так діла не буде, або ти береш життя в руки, або опинишся на вулиці».
Все у мене було як у всіх: вчилася, одружилася, працювала. але так сталося, що моя робота рахувалася наче престижною, наче шанованою, але на практиці не приносила ніяких грошей.
Я звикла була з дитинства до того, що мою меншу сестру потрібно жаліти і усяко опікати. Чула від батьків змалку, що вона і маленька і квола і не така сильна, та роботи справна як я, тож я як доросліша і поступитись мусила і зробити краще і встигнути більше. Однак, то ще можна було простити і зрозуміти, але не то, що мої батьки сказали мені як ми із сестрою вже дорослими стали
Я звикла була з дитинства до того, що мою меншу сестру потрібно жаліти і усяко опікати. Чула від батьків змалку, що вона і маленька і квола, і не
Я росла в багатодітній родині, де, крім мене було ще шестеро братів і сестер, я була другою дитиною в родині і мені було тоді десять років, коли мама й тато вирішили мене віддати. Звичайно, що вони мені казали, що мої нові батьки будуть годувати мене лише солодощами і спати я буду одна на ціле ліжко і одяг буде лише моїм, як і взуття.
Це була дуже заманлива пропозиція, але я все одно не хотіла нікуди їхати від мами і від тата. – Людо, там тобі буде добре, – обіцяла мама, –
Я якось між іншим сказала подрузі, що мій чоловік дуже часто не ночує вдома і вічно пропадає в тих відрядженнях. Просто сказала, без жодної такої думки, а подруга, мов той яструб, як стрепенеться і давай
– Що ти так це попускаєш? Має твій Павло когось, а ти й рада? – Як когось? У нас же онуки! – Господи, ти як нинішня! Сама не
Коли я почула, що Олег не криючись каже моєму чоловікові: «І як вона тебе обкрутила? Теж казала, що буде дитина? Таки ця з села вибралася, як і мріяла». Я втратила дар мови, бо частково це було правдою.
Аж дивно, що Олег мене впізнав через тридцять років розлуки. Тоді, мені, юній студентці, кавалер з міста видавався просто принцом на білому коні. Гарний хлопець звернув на мене
Донька дивилась на мене великими очима які поволі наповнювались слізьми: “Мамо, як ти можеш? Ти ж знаєш мою ситуацію, на що я маю жити?”. Син лиш сплюнув і вийшов геть із хати. Невістка наздоганяючи чоловіка кинула між іншим: “Даремно тільки їхали. Телефоном сказати не можна було?”. Третій місяць зі мною не розмовляють уже
Донька дивилась на мене великими очима які поволі наповнювались слізьми: “Мамо, як ти можеш? Ти ж знаєш мою ситуацію, на що я маю жити?”. Син лиш сплюнув і
Я щиро думала, що моя свекруха – найкраща у світі! Як же я помилилася, але найгірше, що мій чоловік став на її сторону! Проте, я не згодна, що мені прийдеться жити за її правилами.
Я не кинулася в кохання з усього маху, а почала придивлятися до коханого. Адже, почуття можуть швидко пройти, коли людина в побуті себе проявить. Тому я не відмовилася,

You cannot copy content of this page