Історії з життя
«Нічого особливого, просто розбіжися і стрибай», – підбадьорював мене Тарас. І попри те, що ноги мої тремтіли, я бігла і пірнала у воду, уявляючи його задоволену посмішку, що
Я не знаю, коли в мені почалося бажання подобатися всім, але точно знаю, коли вкорінилося. Уявіть собі школу, я – відмінниця, тягну руку на всі запитання вчительки, мене
— Ми даруємо вам 100 тисяч гривень, — голос Дмитра пролунав, мов урочиста фанфара, заповнюючи весь банкетний зал своєю силою та впевненістю. Аплодисменти спалахнули майже миттєво, гості за
Найважчим для мене стало те, що діти стали на сторону чоловіка, бачте, я їхнього найкращого у світі тата покинула і байдуже, що я жила з ним лишень заради
Я верталася з заробіток з однією думкою – нарешті мій синочок буде щасливим, пожив з тією Мариною і досить, тепер у нього, і жінка гарна буде, і родичі
Олена стояла на балконі й з жалем дивилася на свою свекруху, яка сиділа в сутінках на лавці біля під’їзду: покликати її чи ні? Якщо спробувати запросити, то Ганна
— Доброго ранку! Це сусідка вашої матері, про яку ви забули. Мені соромно, що вона має таких синів! Я сиділа за комп’ютером, серце калатало, коли натискала “відправити”. Це
Мене звуть Анна, мені 50 років, і я живу в невеликому місті на заході України разом із чоловіком Петром та нашою дорослою донькою Марією. Я працюю вчителькою в
Бабуся моя була справжньою актрисою, отак понасаджує по картоплі буряк, а як прийдеться копати бараболі, то руками сплескує: – І де ж воно узялося, я стільки не сіяла.
Учора нарешті всі роз’їхалися, і моє літо, що нагадувало нескінченний день бабака, завершилося. Я виснажена, наче ціле поле вручну виполола, і мрію просто впасти на диван і не