fbpx
Я щиро думала, що моя свекруха – найкраща у світі! Як же я помилилася, але найгірше, що мій чоловік став на її сторону! Проте, я не згодна, що мені прийдеться жити за її правилами.
Я не кинулася в кохання з усього маху, а почала придивлятися до коханого. Адже, почуття можуть швидко пройти, коли людина в побуті себе проявить. Тому я не відмовилася,
Я зробила безліч спроб переконати Ірину продати золоті прикраси, які їй дарував колишній чоловік.
Але невістка не розуміє мого невдоволення і просить не втручатися у її життя. Вона вважає, що немає нічого поганого у тому, що вона продовжує одягати подарунки колишнього чоловіка.
«А ти чим думала?, – вже не витримала на я на претензії невістки, – Де твої очі були, коли ти з нами знайомилася? А тепер пожинай те, що собі з таким трудом за получила!».
Може гріх таке казати на свою дитину, але правда є правда – мій син геть непутящий. Так, я його розбалувала, бо як ще мені треба було свою совість
Жінки привіталися, господиня запросила їх сісти, й, не питаючи причину відвідин, взялася до звичного ритуалу: запалила свічку, налила в миску води, дала Мар’яні в руку потримати якийсь камінець, сказала опустити його в миску з водою, зі свічки накапала туди воску, вийняла звідти химерне зображення, довго уважно розглядала, шепочучи якесь замовляння, і, нарешті, винесла вердикт
Живу в невеликому селі неподалік райцентру, більшість мешканців якого працює в місті. Серед них і Ольга, моя найближча молода сусідка. Вона – проста працівниця, а віднедавна подружилася зі
Пригадую, як тоді дивилася на те, як чоловік радо збирає речі і каже, що полюбив і я маю його зрозуміти. «Ти ще теж може собі когось знайдеш» – він мало не підскакував з нетерплячки якнайшвидше втекти з хати, лиш би я не почала його совістити та дітьми прикриватися. Він так і казав мені завжди, що я прикриваюся дітьми
Хто би міг подумати, що ситуація може змінитися? Дітей у нас було двоє, тоді їм було десять і вісім років, хата була моя, тому Матвій не мав на
Я ніяк не можу зрозуміти логіки свого чоловіка. З того, що я бачила усе життя наше спільне, то він давно повинен був би від батьків своїх відмовитись і забути про них. Але ж ні. Він уперто продовжує гнути своєї і у нас скоро до розлучення дійде через них
Я ніяк не можу зрозуміти логіки свого чоловіка. З того, що я бачила усе життя наше спільне, то він давно повинен був би від батьків своїх відмовитись і
Ой, коли вже привела нам донька отого свого кавалера для знайомства. То я прямо навколішки стала і просила, аби узялась собі за голову і передумала. Татові треба помічник, поля 70 гектарів, комбайн, два трактори, три корови. бики і свині, а вона стебелину із міста привезла, що бігає подвір’ям і щиро дивується тому, що картопля росте у землі. а баклажан і перець у теплиці.
Ой, коли вже привела нам донька отого свого кавалера для знайомства. То я прямо навколішки стала і просила, аби узялась собі за голову і передумала. Татові треба помічник,
Іншим разом, я б слухаючи оповідку сестри пошкодувала б бідосю. втерла би сльози, і пообіцяла допомогти усім, чим тілки можу, але не сьогодні. Не можна так говорити, не можна такого відчувати, але я була рада, що з нею трапилось саме так, бо ж ті гроші що пішли їй за водою, мали б врятувати нашу маму свого часу
Іншим разом, я б слухаючи оповідку сестри пошкодувала б бідосю. Втерла би сльози, і пообіцяла допомогти усім, чим тільки можу, але не сьогодні. Не можна так говорити, не
А я ж сама наполягала аби Володя женився, казала, що дитині треба тато, як це так, по сусідству буде бігати моя онучка чи онук, а я буду голову відвертати? Ой, не треба мені було туди лізти
Мій Володя ходив до сусідської дівчини Насті, дівча таке скромне, ввесь час до церкви бігало, тримало патерицю, нікуди й не ходила так, щоб за неї говорили. Я думала,
Звичайно, що мого чоловіка можна зрозуміти – одружив дітей і можна самому про особисте життя подумати. Я ж-то думала, що у нас все добре, що далі онуків чекатимемо, аж ні – молода у нього любка, хоче жити в законному шлюбі.
Ще й не посоромилася прийти під суд та радісно його обіймати. Дійсно, хтось плаче, а хтось скаче. Я ледве дочекалася, коли вони звернуть за ріг і ноги мені

You cannot copy content of this page