Історії з життя
Моя сусідка по сходовому майданчику спала й бачила своїм зятем Станіслава із нашого під’їзду, що проживав поверхом нижче в купленій його заможними батьками квартирі для сина-студента «Львівської політехніки»,
Я стояла і кліпала очима, бо від несподіванки не знала, що мушу казати. А Василь, нічого так, сміється і піджартовує. Саме з того моменту я раз і назавжди
– Я кохана твого чоловіка і хочу давно з тобою поговорити, бо Саша тягне і тягне, а я вже не маю сили це терпіти. Відступи і їдь у
Тепер коли невістка мене набирає, я й трубки брати не хочу. Чоловік картає, каже, що Катя – то тепер єдина рідна нам людина, як і онуки. Але після
Чомусь моя родина думає, що продукти я не купую в магазині. А мені все дістається дармово, бо я працюю при продуктах: там не додала, там недорізала і вже
– Два лобуряки в хаті товчуться, то ти їх чого на вулицю не виженеш аби там скакали? У мене вже від вас голова болить! – Та вони маленькі!,
Свекри відмовляються приходити до нас на весілля, якщо там буде мій тато і не буде мами. Бачте, вони повністю стали на її сторону і нічого чути не бажають.
Вона так пальцями в усі боки тицяла, що я не встигала і вслідкувати за тим. Бачу, що на мого сина на два дні стільки вже роботи наскладали, що
Та й навіщо мені та хата? Це я ще онуків до мами возила, бо тоді село ще було велелюдне, адже квартир в місті так не було, та й
Я знала що мого чоловіка фактично виростила його бабуся. Хоч були в нього і тато і мама, але один відхрестився, а мама все життя їздила на роботи, аби