Коли ми з Оленою вінчалися, добродії з усіх боків нас застерігали: – Зараз у вас романтика, але це ненадовго. Скоро побут вас поглине. Вареники, повзунки та інші радощі сімейного життя. Від цього нікуди не сховаєшся.
Коли ми з Оленою вінчалися, добродії з усіх боків нас застерігали: – Зараз у вас романтика, але це ненадовго. Скоро побут вас поглине. Вареники, повзунки та інші радощі
Увечері Лариса, почувши про таку чоловічу “відмовку”, розсердилася: “Як це – нікого не знайти? За такі гроші? Ти, Романе, просто погано шукав!”
Лариса нарешті могла зітхнути з полегшенням. Багаторічний марафон під назвою “будівництво” фінішував, забравши в них із чоловіком, Андрієм, чимало сил, нервів, здоров’я та, звичайно, коштів. Але результат того
Одного разу ми потрапили під дощ. Син у колясці, я без парасолі, вітер, дощ заливає очі. І тут – дві жінки
Материнство – це не лише про любов. Це про втому, про безсонні ночі, про те, як ти вчишся жити в новому тілі, з новим серцем, яке тепер б’ється
Я застигла, не знаючи, що відповісти. Її слова звучали як наказ, а не прохання. Я виросла без батьків, у дитбудинку, і поняття “сім’я” для мене було священним
Я стояла на порозі свого маленького будинку в селі, тримаючи на руках шестимісячну Анечку, коли побачила, що від мого дому залишилася лише купа уламків. Негода кілька днів тому,
«Ну що? Що там? Олег, мабуть, усе забрав?» – Сергій не підвівся з дивану. Навіть не повернув голови від свого серіалу. Він запитав це так, ніби ми обговорювали прогноз погоди, а не доленосне для нас житлове питання
«Ну що? Що там? Олег, мабуть, усе забрав?» – Сергій не підвівся з дивану. Навіть не повернув голови від свого серіалу. Він запитав це так, ніби ми обговорювали
Дмитро невпевнено запинаючись, вимовив щось незрозуміле, Оксана спочатку не зрозуміла його. Але коли вона глянула йому у вічі, то без слів взялася збирати його речі
У студентські роки Дмитра полонила тиха чарівність Оксани: її спокійний тон, м’який погляд сірих очей. Він швидко запропонував одружитися, вона погодилася. Жили вони спершу дуже скромно, майже нічого
— Добре, ми дамо вам 20 000, — сказала вона, поправляючи окуляри. — Але ви ж розумієте, що це серйозні гроші. Ми хочемо бути впевненими, що все буде оформлено правильно
Мене звати Анна, і ця історія про те, як я намагалася побудувати не лише дім, а й щасливе життя з коханим чоловіком, але зіткнулася з реаліями, які перевірили
— Мам, чому ти прийшла на шкільне свято? — я стояла посеред подвір’я, стискаючи рюкзак. — Я ж просила тебе не приходити!
Я сиділа в своїй маленькій київській квартирі, гортаючи стрічку в телефоні, коли пролунав дзвінок. На екрані висвітилося «Мама». Мій палець завис над кнопкою відбою. «Мам, я зараз зайнята»,
Я сиділа позаду, тому не могла розгледіти його обличчя, бачила лишень очі в дзеркалі, але було вже темно, а спитати чи він не Сашко
Закінчення дня перевершило всі мої сподівання. Плановий похід до стоматолога переріс у лікування і зараз за щокою я не бачила світу. Вирішила, що не буду їхати в тролейбусі
Я не можу сама, Лесю. Ти винна в усьому! Якби ти була кращою дружиною, він би не пішов до мене!
Осінь того року видалася холодною, з безперервними дощами, що барабанили по дахах і залишали калюжі на тротуарах. Але того ранку я прокинулася з відчуттям легкості, якого давно не

You cannot copy content of this page