Історії з життя
Мені сорок один. Я вже давно не вірила, що таке буває. Думала, що всі нормальні чоловіки або давно розібрані, або їх просто не існує. А тут – є.
Я була дуже пізньою дитиною. Якщо бути абсолютно точною, мама народила мене у сорок два роки — тоді, коли деякі жінки вже здобували почесний титул «бабуся». Тому, починаючи
Це був той момент, коли втомлене терпіння мого дядька Семена, здавалося, нарешті зламалося. Він та тітка Галина приїхали до міста після нашого сімейного свята — приїхали, щоб покласти
Марта стояла на ґанку батьківської хати, стискаючи в руках маленьку сумку, і не могла повірити, що все її життя розвалилося за одну поїздку. Машина Андрія лише підняла пилюку
Оксані було сорок п’ять, і з кожним роком вона дедалі більше цінувала свій тихий будинок на околиці міста. Колись, двадцять років тому, вона з Дмитром купили цю ділянку,
Коли Артем одружився з Дариною, він був певен: це найвеселіша, найпростіша у спілкуванні дівчина, яку він коли-небудь зустрічав. Вона вміла сміятися так, що весь світ навколо ніби ставав
Я давно перестала чекати на те, що багато років тому здавалося природним і закономірним. Тепло, увага, щирі слова… Здавалося, що це залишилося десь там, у минулому, у часі,
Після весілля Кирило змінився так, що Марта інколи не впізнавала його. Ніби хтось перемкнув всередині тумблер. До весілля був уважним, спокійним, домашнім. А тепер — то брат у
Я ніколи не мала особливо теплого ставлення до свекрухи. Марія Степанівна завжди тримала дистанцію, і я теж. Вона наче не сварилася, не говорила різко, але кожного разу знаходила
Сьогодні вранці я займалася своїми справами, коли задзвонив телефон. На екрані висвітилося ім’я моєї доньки, Катерини. Вона говорила радісним, майже дзвінким голосом. — Мамо! Ти не повіриш, яка