Історії з життя
Коли я була малою, то вірила у важку мамину долю і те, що нам просто не таланить. Тата не стало, а потім його сестри нас на вулицю виставили
Мені аж соромно стало, чесне слово. Цього разу вже прийшла онучка зі мною розмовляти-балакати. Почала здалеку і все так повертає розмову, що я сама їй ті гроші запропонувати
Я сиділа у сестри на кухні, пила чай із чужої чашки, їла із чужої тарілки не своєю вилкою і ніяк втямити не могла, як так сталось. Я ніколи
– Люся, я хату продала, тому пізно про щось думати, а в тебе хата велика, то й доглянеш її. Далі сіла в машину і поїхала з чоловіком. Я
Отож, моя подруга Оксана носить за чоловіком жалобу, його раптово не стало, хоч ще дуже молодий чоловік був, що то є п’ятдесят років? У них була ідеальна родина,
Розумієте, шлюб, це не просто чоловік і жінка, а це ще у події, які запам’ятовуються на все життя, так як поява доньки, перша квартира і машина. Це неможливо
Так вже мене родина чоловіка не любила, що Ольга, дружина чоловікового брата, просто не могла мені не зателефонувати і не доповісти новину – мій чоловік залишається без спадку.
“А вам, свахо, нічого з тієї купки і не світить. – мовила раптом моя свекруха коли ми гроші весільні рахували, – Ви й так подарували “шикарний” дар, так
Хіба я її такому вчила чи я її до такого готувала. Та я хотіла аби вона краще за мене жила і точно щасливіше, все життя присвятила лише їй.
Їдучи в місто до свекрухи, ми завжди із чоловіком повні торби продуктів набирали. Я за тиждень уже і сир відігрівала і яйця складала і тушонки з погребу діставала.