Історії з життя
Мені було сорок років, коли я наважилася усиновити дівчинку, Юля мені одразу нагадала мене в дитинстві, схожі риси, а сама вона була гарна, тільки не усміхалася. – Ви
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж
Мама все життя була така – ніжна і безпомічна, а тато, мов той рицар, вирішував за неї всі її проблеми. Бабуся їй в очі казала, що вона просто
Мені той дім у селі не потрібен був ніколи. Не заради старих стін глиняних я туди їжджу щовихідних, не до паркану я везу і продукти і обновки і
Я на пенсію раніше за віком вийшла, тож коли син оженився, я вирішила залишити їм свою квартиру і податись у село де стояла замкнена багато років хата моїх
Сестра просить мене триматись осторонь і не втручатись, але ж де на те сил узяти? Для неї все просто – сім’я дітей, то їхня сім’я і старшому поколінню
– Що? Ще нема вечері? Ти чим там взагалі на кухні займаєшся? Я голодний!, – аж розчервонівся син. – Знову як завжди?, – на кухню зайшов чоловік і
Я не можу мати дітей, отакий мені сюрприз підкинула природа і спільні десять років безуспішних старань ні до чого не привели. Свекруха не упускала нагоди мені розповісти, що
Мабуть, якби я тоді була не зайшла так тихо, до й досі б везла і мною поганяли. Але того дня я зайшла у мамину хату нишком. адже думала,
Каже: «Ой, ти сама їдь на ту дачу. А мені щось диски повискакували, то я побуду дома». Та я ще з хати не вийшла, як він вже в