Історії з життя
О другій годині ночі тиша в помешканні бабусі мого чоловіка була напруженою, немов струна. Лариса Іванівна, моя свекруха, лежала в кімнаті, огорнута ковдрами, заспокоєна лікарями швидкої допомоги, які
Тиждень тому мій син, Максим, поставив мене перед фактом, що хоче представити мені свою майбутню дружину. Про Ярину я знала лише з його захоплених розповідей. Я була щаслива,
Рік. Минуло вже цілий рік, як Світлана переїхала до заміського маєтку свого нового чоловіка, Максима. Рік, протягом якого мій телефон не дзвонив із її номера. Рік, протягом якого
Наше невеличке містечко зустріло мене тихим, теплим осіннім днем. Я вирішила не викликати автомобіль після автобуса, а прогулятися з донькою, щоб пригадати знайомі вулиці. Ми повільно йшли від
Був сонячний осінній день. Я сиділа на лавці біля дитячого майданчика, м’яко розгойдуючи свою донечку, Соломійку, на гойдалці. Наступного року нам обіцяли місце у місцевому дошкільному закладі, але
Була субота. Я прокинулася від нічного тупоту наших маленьких, але галасливих мешканців. Вигулявши собаку, відвоювавши в кішки залишки улюблених капців і запхавши папугу до клітки, я мріяла про
Вечір у батьківському домі був напрочуд теплим і гостинним. Батько і мій наречений, Олександр, сиділи у вітальні, розмовляючи про рибалку, а я допомагала мамі збирати посуд після щедрого
«Ти її не отримаєш, Оксано! З якого дива? Адже ми… ми не сестри!» Моя старша «сестра», Оксана, стояла переді мною, очі блищали, а тонка лінія губ тремтіла від
Мар’яна поставила горнятко на підвіконня й застигла, дивлячись, як дощ повільно стікає тонкими доріжками вниз, немов намагається щось вимити зі скла — чи, може, з її думок. Листопад
Ми поверталися додому. Десять днів на узбережжі, які мали стати романтичною втечею, перетворилися на найгірший епізод мого життя. Лариса Петрівна, моя теща, сиділа навпроти мене у вагоні, розвалившись