Історії з життя
Отож, я жила з Максимом вже десять років, любов як така пройшла, проте, діти малі і я вирішила, що перетерплю, поки кохана відступить. Це на початку я любила
– Мамо, ви розійшлися п’ятнадцять років тому. Треба вже забути цю історію і жити далі! Мало хто розходиться, але якось живе далі і нормально спілкується з іншим, як
Мені зараз шістдесят років на носі і я залишилася сама в двокімнатній квартирі, діти вже свої родини мають, онуків мені подарували. Сиди, бабо, та й тішся, але ж
– Що, Петрівно, поїхали твої?, – кажу до неї. – Так, поїхали, – якось втомлено каже вона. Мені важко на неї дивитися, адже так вже вона свого Василька
«Сьогодні ви зустрінете своє кохання!» – ось, що готували їй зорі і Інна була дуже рада тому, адже вона з усіх сторін гарна, в міру підтягнена, модно одягнена
– Який чудовий день, – почула поруч себе і дуже здивувалася. Ну, по-перше, день був похмурим і тільки спів одинокої пташки говорив про те, що на вулиці весна,
– Ну чого ти, Маріє, в батька пішла? Ну хоч би трохи в мене, – казала вона мені, – Як ти тепер сама будеш жити? ніхто тобі й
Коли ми з Дмитром тільки одружувалися то й собі мали на меті жити краще, ніж жили наші батьки чи наші знайомі. Мріяли про затишний будинок, про дітей, про
Я живу в обласному центрі, а мій чоловік з невеликого гірського села. Ми познайомилися на роботі, мені вже було тридцять чотири, коли ми почали зустрічатися. Михайло на три
Я стіною стала перед дверима і ні руш. Сказала, що не дозволю того зробити і край. Так хочеться їй щастя, то най має, але дім продавати я не