fbpx
Всі з нас знають казку про солом’яного бичка. Я на своєму досвіді дізналася, що таке ув’язнути в смолі разом з коханою мого чоловіка на довгі роки. Скажу вам ще, що й чоловік, в якому ми обидві вгрузли був не мільйонером і не красенем, а просто так сталося у кожної з нас через певні причини
Отож, я жила з Максимом вже десять років, любов як така пройшла, проте, діти малі і я вирішила, що перетерплю, поки кохана відступить. Це на початку я любила
Не таке запрошення від доньки на весілля я очікувала, виявляється, якщо я не прийду, то нічого страшного, головне, що батько прийде з новою дружиною
– Мамо, ви розійшлися п’ятнадцять років тому. Треба вже забути цю історію і жити далі! Мало хто розходиться, але якось живе далі і нормально спілкується з іншим, як
Жінки, тут на заробітках, не можуть мені повірити, що від такого господарчого чоловіка я хочу відкупитися. Адже в Тараса й руки золоті і він без звичок поганих, зарплату віддає та дітей любить. А тут я хочу йому частку з квартири виплатити, щоб ніколи більше справи з ним не мати
Мені зараз шістдесят років на носі і я залишилася сама в двокімнатній квартирі, діти вже свої родини мають, онуків мені подарували. Сиди, бабо, та й тішся, але ж
Бачу я, що сусідка сіла на поріг та розгублено дивиться в слід машині, що від’їжджає. Знаю, що вона й речі вже зібрала, думала син до себе забере, а він сам поїхав. І що мені тепер робити?
– Що, Петрівно, поїхали твої?, – кажу до неї. – Так, поїхали, – якось втомлено каже вона. Мені важко на неї дивитися, адже так вже вона свого Василька
Інна прокинулася і першим ділом потяглася до телефону, адже треба перевірити, що там їй зорі підготували. Ну, нарешті!
«Сьогодні ви зустрінете своє кохання!» – ось, що готували їй зорі і Інна була дуже рада тому, адже вона з усіх сторін гарна, в міру підтягнена, модно одягнена
Я вийшла на вулицю і зітхнула з полегкістю, діагноз не підтвердився, отже, можна жити далі. Сіла на лавочку, щоб поскладати всі результати в сумку і трохи заспокоїтися.
– Який чудовий день, – почула поруч себе і дуже здивувалася. Ну, по-перше, день був похмурим і тільки спів одинокої пташки говорив про те, що на вулиці весна,
Моя мама дуже хвилювалася за те аби я не була сама на схилі років. не дивно, адже мені було сорок років, а ніякого кавалера й близько біля мене не було.
– Ну чого ти, Маріє, в батька пішла? Ну хоч би трохи в мене, – казала вона мені, – Як ти тепер сама будеш жити? ніхто тобі й
Тоді Дмитро мені казав, що хоче прожити краще життя, а я з дітьми йому в цьому заважаю. І от тепер, коли я отримала цю звістку, то мені хочеться тільки почути відповідь на запитання – дуже ти щасливий тепер?
Коли ми з Дмитром тільки одружувалися то й собі мали на меті жити краще, ніж жили наші батьки чи наші знайомі. Мріяли про затишний будинок, про дітей, про
Скажіть мені, чим моя дитина винна, що так склалося? Чи я до того причетна, але маю тепер пожинати те, що не сіяла! Та таке на голову не налазить аби від рідного онука забирати і другому віддавати!
Я живу в обласному центрі, а мій чоловік з невеликого гірського села. Ми познайомилися на роботі, мені вже було тридцять чотири, коли ми почали зустрічатися. Михайло на три
Я стіною стала перед дверима і ні руш. Сказала, що не дозволю того зробити і край. Так хочеться їй щастя, то най має, але дім продавати я не дозволю, хоч що мені кажіть. Мама хлипає, брат, аж багрянцем пішов, а покупці тупцюють і не знають, як бути
Я стіною стала перед дверима і ні руш. Сказала, що не дозволю того зробити і край. Так хочеться їй щастя, то най має, але дім продавати я не

You cannot copy content of this page