fbpx
Але, минулої неділі я побачила таке, що мене геть із колії винесло. Я тепер і не знаю, а заради чого усе це. Виявилось, що доки ми собі у всьому відмовляємо їмо макарони із піджаркою, невістка моя про себе “любу” не забуває
Ми зі сватами ще до весілля домовились молодій родині придбати квартиру. Ні ми, ні вони, не могли потягнути повної вартості житла, тож у борги залізли, але двокімнатну квартиру
Скільки років на світі живу, а все не знаю, де та міра любові: засильно любиш – зле, замало любиш – зле, а помірно любити – то не про любов, бо вона завжди надмірна.
Були у мене сусіди, пара стареньких, які ходили завжди попід ручку, бо вже вік такий, що треба триматися один за одного буквально. Я називаю їх старенькими, але вони
Я побачила колишню однокласницю і очі свої забула! Я її ще в школі розкусила, а тепер лиш підтвердила свою думку – така видряпається з будь-якої халепи
Я була старостою класу і активісткою, доки до нас не приїхала ця Наталя, бо її батьки розійшлися і мати переїхала в батьківську хату з дітьми. Звичайно, що всі
— Чи ти смішна, дитино, – сплеснувши долонями мовила мама, – господи. та якби ж то мені у твої роки такого хто запропонував. Ти поглянь на той список, та там усе життя по поличкам розкладене і розписане. Ніяких тобі сюрпризів неприємних і крутих поворотів, Живи. як по нотам. Навіть інфляцію він тобі врахував і все до дрібниць вписав. Дитино, будеш каятись. якщо ти на це не погодишся
— Чи ти смішна, дитино, – сплеснувши долонями мовила мама, – господи. та якби ж то мені у твої роки такого хто запропонував. Ти поглянь на той список,
Так, Марії було шкода витрачати на витрибеньки річну зарплату і вона про це сказала відверто. Та й гроші ті їй потрібні були на власну квартиру, адже повертатись було нікуди – гуртожиток уже мало був придатним до життя в ньому
Марія сама несла важезні сумки із магазину. Люди проходили повз, ніхто, навіть не пропонував допомоги. Ну нічого, вона впорається і сама. От тільки навіщо стільки набрала, знала ж
Я приїхала до мами з донькою несподівано рано, але я так і планувала, щоб допомогти їй з приготуванням всього на стіл, адже вона з тих жінок, які все самі і не визнає ніякі ресторани
– Посидимо усі як треба, а хто захоче то піде в хату та полежить, а там діти по вулиці будуть бігати, а в ресторані що? Сиди, мов патик
Мене завжди дивувала атмосфера і порядки у сім’ї мого чоловіка. Якщо у нашій родині панувала взаємоповага, розуміння і підтримка всебічна, то сім’я мого чоловіка поклонялась одному ідолу – тату
Мене завжди дивувала атмосфера і порядки у сім’ї мого чоловіка. Якщо у нашій родині панувала взаємоповага, розуміння і підтримка всебічна, то сім’я мого чоловіка поклонялась одному ідолу –
На брата надії не було, тож я складала гроші сама на те, аби поставити маму на ноги. Не надто багато відкладеш із зарплатні учителя, та ще й з двома дітьми, але за пів року я впоралась і якраз до маминого ювілею принесла необхідну суму. Вона аж захлипалась, адже розуміла, що ті гроші мені не легко дались. Якби ж я знала, куди саме вона їх пустить
На брата надії не було, тож я складала гроші сама на те, аби поставити маму на ноги. Не надто багато відкладеш із зарплатні учителя, та ще й з
Знаєте, в юності дуже легко любити, бо нема нічого ціннішого за твого любого, тому все віддаєш легко і просто, бо так має бути. Але з часом відкриваються очі і, коли ти вже собі хочеш віддяки, тобі починають казати, що ти ж сама все віддавала, тому це не рахується. Тобі нічого не винні.
Я дуже любила Костю, так сильно, що не бачила того, що його мати проти мене, не бачила того, що й Костя дається любити, а не любить мене, адже
Коли наші «помічники» з міста відпочивали, я знову крутилася, як білка в колесі, щоб спекти обіцяні пироги, накрутити голубці й наліпити пельмені. В неділю встала вдосвіта наварити борщу, подоїти корову. Чоловік погодував всю живність, і ми з ним пішли до церкви, родичі спали до обіду, бо дівчата прийшли пізно з дискотеки, а подружжя дивилося телевізор до пізньої ночі. Я заходилася нарізати овочі на салат, надіючись, що котрась зголоситься допомогти хоч стіл накрити. Та де там. А попросити Оксану допомогти не наважувалася. Пообідали. Я знову дала їм всього, чим хата багата, надіючись, що ми заплатили їм за «допомогу».  “Завжди так не буде, – тішила себе, – вони задумаються: нам є з ким ділитися, коли приїжджають діти з онуками”
Якось улітку ми з чоловіком гребли сіно. На бездонному синьому небі не було ні хмаринки. Ми трохи стомилися – обоє немолоді, до пенсії вже недалеко, і вирішили перепочити

You cannot copy content of this page