Через три місяці мені на пенсію нарешті виходити. Уже ледь можу дочекатись того часу, хоча роботу свою я дуже люблю. На стіну календар повісила і закреслюю кожен день, до того дня прекрасного. А тут на днях мене син із невісткою на розмову серйозну викликали. Перше ж питання їхнє мене дуже вже здивувало і збентежило.
Син із невісткою у мене живуть уже третій рік поспіль. Я й не проти, адже вдома буваю вкрай рідко. робота у мене дуже відповідальна і часто я затримуюсь до ночі і мене привозить водій, а можемо проект і до ранку завершувати, якщо терміни тиснуть.
В такому темпі я останні п’ятнадцять років живу. Зарплатня гарна, але витрачати особливо й ніколи. Все зайнята. Не повірите, навіть відпустки нормальної за цей час не мала, все на пенсію відкладала це зайняття.
Сиджу на днях перед роботою їм тости з авокадо, аж тут син із невісткою заходять. Слово за слово, дивлюсь. щось вони сказати хочуть, а ніхто почати не наважується:
— Мамо, – зрештою все ж починає син, – Я в тебе все запитати хотів. А чим ти на пенсії займатись плануєш?
Я аж очі примружила мрійливо. Кажу що спатиму і ходитиму у халаті зачумхана. Буду музику слухати, можливо, вязатиму, чи вишиватиму, чи просто в стелю буду дивитись. Коротше, випаду із життя і буду згадувати хто я є.
Тут уже невістка вмикається:
— І що? Відмовитесь від такої посади і заробітку заради сну? Якось я не уявляю вас удома, або сплячою до десятої.
Тут і син і невістка починають мене вмовляти подумати про те, аби лишитись на роботі ще хоч на кілька років, або вже зараз підшукати собі якусь іншу роботу з менш інтенсивним графіком.
— Ой, – зрештою каже син, – Мамо, Як ти собі наше життя уявляєш спільне у цій маленькій квартирці? Ти вже зараз подумай, куди будеш ходити і чим займатись.
Того дня я пішла на роботу сама не своя. І досі я ніяк зрозуміти н можу, що ж то було таке? Вони про мене піклуються, щоб я не знудилась, чи тут щось інше?
Може я бачу те чого немає?
Підкажіть, як би ви розцінили такі слова? Вони про мене так дбають?
06,04,2023
Головна картинка ілюстративна.
