Мій чоловік останнім часом затримувався на роботі та дуже рано йшов спати. Казав, що дуже втомлюється. Я не була здивована, бо ж йому вже сорок вісім років, то де тієї енергії набратися.
Проте, я хотіла уваги, якби там не було, але я хочу аби мені щось розказали, повели в кіно чи на виставу, до кумів чи на прогулянку. А тут вічні відмовки. Він вічно зайнятий і стурбований.
Скажу, що випадково відповіла на повідомлення Руслана, я його прийняла за свого колишнього однокласника і тому радо написала, як він там живе. Чи хоче на зустріч випускників і так далі. І ось тут виявилося, що чоловік просто на нього схожий. Так ми почали переписуватися і він мені говорив, що ми маємо зустрітися наживо, перш, ніж він безтямно у мене закохається.
Це приємно чути. Приємно, коли в мої роки хтось може у мене закохатися, а не сопіти, відвернувшись спиною.
І я наважилася на зустріч. Руслан був ще кращим, ніж на фото, бо я чула його голос, бачила вираз обличчя і я теж зрозуміла, що йому подобаюся.
Ми почали зустрічатися то в кіно, то на прогулянці. А мій чоловік так само був зайнятий і рано лягав спати.
– Поїхали на відпочинок, – каже мені Руслан, – Я хочу аби були тільки ти і я.
– А що я скажу чоловікові, – сумнівалася я.
– Скажи, що полюбила іншого і все.
– Добре, я скажу, що їду з подругою.
А чоловік навіть не спитав з ким саме і куди, не попросив телефон готелю чи номер подруги, щоб був в разі чого.
Я зрозуміла, що чоловікові байдуже, де я буду. В той момент мені закралася думка про іншу жінку, але я її прогнала, не може мій Павло когось мати. У нього не той характер.
Тиждень пролетів і я не хотіла вертатися в місто, до чоловіка і в старе життя. Руслан мене просив почати з ним все з початку і я погодилася.
Настроювала себе на розмову з чоловіком, репетирувала перед дзеркалом, а все вийшло геть не по-плану.
Коли Павло прийшов з роботи близько дванадцятої я вирішила таки допитатися, чого ж він так пізно приходить.
– Навіть з наради так пізно не приходять, – кажу я йому, – Тому зізнавайся – в тебе хтось є?
Я це сказала просто так, вирішила почати з нападу, щоб не захищатися самій. Але на мій подив чоловік від здивування мало ложку не випустив.
– Хто тобі сказав?, – спитав він.
– Здогадалася, – кажу і аж не знаю, як реагувати, – То хто вона?
– Добре, я тобі зізнаюся. Давно хотів розповісти, але раз ти знаєш, то ще й краще. Я вже рік зустрічаюся з іншою жінкою і вона скоро матиме від мене дитину, тому я так пізно приходжу, бо вона потребує мого піклування. Ти не подумай, що я геть тобі не вдячний за всі роки, що ти була мені вірна. Але я вже давно тебе не кохаю, поважаю і ціную – та, але не кохаю. А от з Дариною я знову переживаю такі емоції, про які давно забув. Я залишаю тобі квартиру, тобі і доньці, а сам забираю машину.
Чоловік став і пішов збирати речі, а я сиділа і щасливо усміхалася. Ні, справа не у квартирі, хоча це теж приємно, а справа в тому, що людина, яка зруйнувала родину завжди буде винною. І добре, що ця людина не я, бо я ж якось маю розказувати людям, як ми розійшлися і вже краще я буду покинутою дружиною, ніж вертихвісткою, яка обкрутила чоловіка і його покинула. Принаймні, для мене це кращий варіант чи ні?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
Наш YouTube-канал — це десятки унікальних оповідей, які запрошують вас в подорож емоцій і вражень. Підпишіться зараз, і кожен новий випуск стане для вас віконечком у світ, де кожна історія має власний колір та смак.
Приєднуйтесь до нас — кожна історія чекає свого читача!
