fbpx

Чоловік говорив, а я мало не пирскала від сміху, от що означає приказка: «Мовчи язичку – будеш їсти кашку», бо тепер я буду з квартирою, а він ні

Мій чоловік останнім часом затримувався на роботі та дуже рано йшов спати. Казав, що дуже втомлюється. Я не була здивована, бо ж йому вже сорок вісім років, то де тієї енергії набратися.

Проте, я хотіла уваги, якби там не було, але я хочу аби мені щось розказали, повели в кіно чи на виставу, до кумів чи на прогулянку. А тут вічні відмовки. Він вічно зайнятий і стурбований.

Скажу, що випадково відповіла на повідомлення Руслана, я його прийняла за свого колишнього однокласника і тому радо написала, як він там живе. Чи хоче на зустріч випускників і так далі. І ось тут виявилося, що чоловік просто на нього схожий. Так ми почали переписуватися і він мені говорив, що ми маємо зустрітися наживо, перш, ніж він безтямно у мене закохається.

Це приємно чути. Приємно, коли в мої роки хтось може у мене закохатися, а не сопіти, відвернувшись спиною.

І я наважилася на зустріч. Руслан був ще кращим, ніж на фото, бо я чула його голос, бачила вираз обличчя і я теж зрозуміла, що йому подобаюся.

Ми почали зустрічатися то в кіно, то на прогулянці. А мій чоловік так само був зайнятий і рано лягав спати.

– Поїхали на відпочинок, – каже мені Руслан, – Я хочу аби були тільки ти і я.

– А що я скажу чоловікові, – сумнівалася я.

– Скажи, що полюбила іншого і все.

– Добре, я скажу, що їду з подругою.

А чоловік навіть не спитав з ким саме і куди, не попросив телефон готелю чи номер подруги, щоб був в разі чого.

Я зрозуміла, що чоловікові байдуже, де я буду. В той момент мені закралася думка про іншу жінку, але я її прогнала, не може мій Павло когось мати. У нього не той характер.

Тиждень пролетів і я не хотіла вертатися в місто, до чоловіка і в старе життя. Руслан мене просив почати з ним все з початку і я погодилася.

Настроювала себе на розмову з чоловіком, репетирувала перед дзеркалом, а все вийшло геть не по-плану.
Коли Павло прийшов з роботи близько дванадцятої я вирішила таки допитатися, чого ж він так пізно приходить.

– Навіть з наради так пізно не приходять, – кажу я йому, – Тому зізнавайся – в тебе хтось є?

Я це сказала просто так, вирішила почати з нападу, щоб не захищатися самій. Але на мій подив чоловік від здивування мало ложку не випустив.

– Хто тобі сказав?, – спитав він.

– Здогадалася, – кажу і аж не знаю, як реагувати, – То хто вона?

– Добре, я тобі зізнаюся. Давно хотів розповісти, але раз ти знаєш, то ще й краще. Я вже рік зустрічаюся з іншою жінкою і вона скоро матиме від мене дитину, тому я так пізно приходжу, бо вона потребує мого піклування. Ти не подумай, що я геть тобі не вдячний за всі роки, що ти була мені вірна. Але я вже давно тебе не кохаю, поважаю і ціную – та, але не кохаю. А от з Дариною я знову переживаю такі емоції, про які давно забув. Я залишаю тобі квартиру, тобі і доньці, а сам забираю машину.

Чоловік став і пішов збирати речі, а я сиділа і щасливо усміхалася. Ні, справа не у квартирі, хоча це теж приємно, а справа в тому, що людина, яка зруйнувала родину завжди буде винною. І добре, що ця людина не я, бо я ж якось маю розказувати людям, як ми розійшлися і вже краще я буду покинутою дружиною, ніж вертихвісткою, яка обкрутила чоловіка і його покинула. Принаймні, для мене це кращий варіант чи ні?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

Наш YouTube-канал — це десятки унікальних оповідей, які запрошують вас в подорож емоцій і вражень. Підпишіться зараз, і кожен новий випуск стане для вас віконечком у світ, де кожна історія має власний колір та смак.

Приєднуйтесь до нас — кожна історія чекає свого читача!

You cannot copy content of this page