fbpx
Історії з життя
Чоловік прийняв зовсім неприйнятне для мене рішення: продати бабусину квартиру, рівні частини поділити між дітьми і хай вони собі думають, що з ними робити і на що витратити. Я тут і сіла! Чоловік каже: «Це рівна частка дітей! Заодно і на міцність зятя перевіримо!»

Моя свекруха ще за життя написала заповіт на онуків: на наших сина і доньку. Квартира хороша, двокімнатна, з високими стелями, тільки ремонт потрібно було зробити, коли бабусі не стало. Донька тоді вже студенткою була, зустрічалася з хлопцем, який приходив і допомагав нам з ремонтом. Після навчання донька з цим хлопцем подали заяву на розпис, одружилисяя. Ну чому б молодим відразу не переїхати в нове житло? На тому і вирішили, наш син ще тоді в 10 класі вчився, жив з нами.

Поки син служив в армії, наша донька стала матір’ю. Син повернувся і знову до нас додому. Він зараз вчиться в коледжі, а тепер почав приводити в свою кімнату своїх друзів і ще свою подружку іноді на ніч залишає. Чесно кажучи, набридло нам постійне ходіння молоді, я почала робити зауваження. Син почав дорікати, що, мовляв, бабуся заповіла їм обом квартиру, а живе тільки одна сестра там з сім’єю. Я кажу: «Ну то йди туди! Подивимося, як ти там проживеш з маленькою дитиною. Туди ти своїх друзів точно не приведеш! Заробляй сам собі на квартиру – ти ж чоловік!». Сидить, злиться!

До речі, зараз у доньки не найкращі часи – почалися постійні непорозуміння з чоловіком. Ось так ось, раптом він піде, їй тоді взагалі потрібна буде захищеність – свої стіни! Вона – дівчинка, тим більше з дитиною на руках, вона не вільна на даний час. А син наш – майже два метри зросту, відучиться зараз, ну чого б не піти працювати, щоб собі квартиру купити ?! З сестрами не живуть, тим більше, коли донька, не дай бог, зараз залишиться одна, їй же захочеться ще раз особисте життя налагодити, нового чоловіка призведе, ще дітей матиме. Ну правда ж?

Через ці молодіжні компанії чоловік теж став нервовий і прийняв зовсім вже неприйнятне для мене рішення: продати бабусину квартиру, рівні частини поділити між дітьми і хай вони собі думають, що з ними робити і на що витратити. Я тут і сіла! Чоловік каже: «Це рівна частка дітей! Заодно і на міцність зятя перевіримо!». У доньки основні сварки через те, що її чоловік не відчуває себе господарем в сім’ї, мовляв – приймаком прийшов. Хоча він же ремонт робив, у чому проблема? Але мене найбільше лякає те, якою буде доля доньки: знову починати все спочатку, переїжджати, перевозити речі, робити ремонт платити за іпотеку! А якщо її чоловік все ж покине? Тоді ми будемо платити! А так вже є все, навіщо руйнувати те, що донька вже має?! А якщо навіть і не кине, то куплена в спільному шлюбі квартира буде і на зятя, як на власника, записана!

Всі один з одним перегризлись тепер: я з чоловіком, донька з батьком, я з сином і сестра з братом! Донька сказала батькові: «Хоч в суд на мене подавай, я не з’їду з цієї квартири!», Я заступаюся, а чоловік шукає захисту в зятя, той теж на дружину наїжджає, згоден з батьком. І все через те, що син почав тягти цей натовпу, гуляв би сам де-небудь, і було б все в порядку! Мене недавно приголомшила фраза чоловіка: «Дітей треба однаково любити, син для нас – теж дитина!». Так я обожнюю сина! Але вважаю, що шкодувати треба все ж дівчаток, вони незахищені, а чоловік завжди знайде, як вижити! Тим більше сина ніхто не жене з квартири, але треба жити за нашими правилами! Не знаю, як переконати в цьому всю нашу чоловічу половину.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook