З чоловіком ми одружилися коли мали по двадцять років. Він був моїм одногрупником. Залицяльників у мене завжди було більш ніж достатньо, тому він вирішив не затягувати зі шлюбом, аби мати законні підстави відганяти охочих спілкуватися зі мною. Мені лестило таке ставлення, і я погодилася на розпис.
Ми прожили довге і щасливе життя. Чоловік ніколи не давав мені приводу для ревнощів. Навпаки, завжди намагався швидше повернутися додому, щоб більше побути зі мною наодинці. Я завжди відчувала його любов і турботу. А поруч з ним я була королевою.
Мої подруги постійно мені заздрили. Їх сімейне життя було дуже буденним. Зате ми завжди намагалися підтримувати вогник у відносинах. Не всі це розуміли, але всім хотілося такого ж у сім’ї.
Коли у нас з’явилися дітки, чоловік став, ще трепетне ставитися до мене. Він міг після роботи забрати дітей і піти з ними гуляти, щоб я могла трохи відпочити. Звідки у нього було стільки сил, я не знаю. Але для мене це був дуже вагомий показник його ставлення до мене.
Зараз діти вже виросли і живуть окремо, зі своїми сім’ями. У нас вже четверо онуків, яких ми обожнюємо і частенько забираємо до себе, даючи молодим можливість побути наодинці.
І все було прекрасно. Побут налагоджений. Дохід стабільний. Живи і радій. Так ні ж. Як кажуть: сивина в бороду… Я почала помічати в очах чоловіка той самий вогник, який раніше належав тільки мені. А зараз він у нього горить перед виходом з дому.
Я відразу зрозуміла, що справа в молодій співробітниці, яка нещодавно до нього оформилася. Адже він у мене досить представницький чоловік. Добре заробляє, виглядає спортивно. Тільки ніхто не знає, що за цим зовнішнім виглядом стоїть постійний контроль і тисяча дзвінків, аби він не забув прийняти усе, що приписав йому спеціаліст. Без всього він не протримається і півроку. Професор щоразу попереджає, що саме це тримає його на цьому світі. Невже він вірить, що та молода дівчина буде так само пильно, як я, оберігати його?!
Йому поки нічого не кажу. Добре, що діти дорослі, живуть окремо і не бачать всього цього. Мені, звичайно ж, така зміна в поведінці чоловіка не до душі. Можна було б все розповісти, виставити його з дому і жити спокійно. Але я прекрасно розумію, що він поруч з нею не протягне і року. А я люблю його.
Я вирішила спробувати перекрити йому доступ до наших заощаджень. Його зарплати на проживання нам цілком достатньо. Свою зарплату віддаю дітям. Тому, як тільки дівчина зрозуміє, що вільних грошей у нього на неї недостатньо, вона відразу ж сама припинить ці відносини.
А найсмішніше у всій цій ситуації, що чоловік вірить в її любов до нього! Каюсь, читала їх листування в телефоні. Вірить, що потрібен їй з усіма своїми недугами і без грошей! Ну, нехай спробує. А я поки трохи відпочину і почну потім все з новими силами.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
