— Які ви молодці, що приїхали! — солодкаво посміхалася Інга, поглядаючи на чоловіка сестри. Високий, худорлявий, з яскравими блакитними очима чуттєвим поглядом. І за що її неприглядній сестрі такий чоловік? — Давайте-давайте, все вже холоне!
Інга, плавно похитуючись, попрямувала до вітальні, де був накритий стіл до приїзду гостей. Мимохідь кинула погляд в дзеркало, оцінюючи себе з боку. Вона однозначно краще виглядає, ніж сестра!
З Поліною вони не бачилися більше десяти років. Як тільки сестра поїхала на заробітки до Києва, так і не зустрічалися. Інзі було не до своєї старшої сестри – вона будувала особисте життя. Черговий майбутній чоловік обіцяв золоті ріки і платинові береги. Як тільки звільниться з місць не таких віддалених.
— Ось відкинусь — співав він їй в слухавку, — і заживемо! Обвішаю тебе всю золотом, будеш у мене красивіша від ялинки новорічної! Одягатися будеш тільки в столиці! Про город назавжди забудеш!
— Ну що ти, — артистично ніяковіла Інга, а сама вже уявляла, як увійде в свій цех в останнє, вся в каблучках і ланцюжках, в шубі до підлоги і всі дівки попдають від заздрості зі своїх верстатів. Попрощається з ними і під ручку піде зі своїм Геною в щасливе багате майбутнє.
— Ти коли на свіданку — то до мене збираєшся? — запитував в цей час Геночка.
— Так я ж тільки що від тебе приїхала, з тиждень як, хто мене знову пустить? — дивувалася Інга.
— Ну що ти, курочко моя, зараз за гроші, тебе навіть пожити пустять! Невже ти не скучила за мною? Я ось уже!
— Я теж сумую, котику, — спохопилася Інга, — зараз відпрацюю тиждень — і відразу до тебе!
— Ой як довго чекати! — журився Геночка. — Боюся, з туги без тебе не витримаю!
— Витримаєш! А я тобі що-небудь смачненького привезу! — Інга від надлишку почуттів навіть розчулилася. Адже ось як її люблять!
— Знаєш чого мені хочеться? — тут же згадує Геночка. — Ковбаски копченої! І сиру того, який ти на новий рік нам привозила. І пиріжків твоїх, звичайно. Ну і про подиміти не забудь! І чай! І кава!
Зібравши дві величезні сумки, через тиждень Інга їхала до коханого на свіданку.
Але після того, як женихи “відкидалися”, вони не поспішали виконувати свої обіцянки викупати Інгу в розкоші. Навпаки, плотненько сідали їй на шию і злазити не збиралися. Через рік очікування, Інга виганяла чергового чоловіка і відправлялася на пошуки нового. Туди ж.
Ось і зараз, після чергового невдалого шлюбу, Інга знову була вільна. І тут, як грім серед ясного неба, давно забута старша сестра повертається додому! Та не одна, а з чоловіком! Ось вже чого-чого, але цього від Поліни Інга не очікувала!
Поліна з народження була дуже не модельної ваги, і до двадцяти років нагадувала кулю. До тридцяти, вже ніхто і не сподівався, в тому числі і сама Поліна, що вона вийде заміж. І ось – нате вам! Будь ласка! І якраз саме в той момент, коли Інга виявилася вкотре розлучена! Такого вона пробачити сестрі не могла. На останні гроші Інга купила собі шикарну сукню, зробила зачіску і манікюр і вирішила в щоб не стало обігнати сестру – забрати її чоловіка.
Поліна уплітала приготовані Інгою страви, сама ж Інга старанно підливала її чоловікові в чарку, присуваючись до нього все ближче і ближче. Чоловік, помітивши таку увагу з боку своячки, не відсувався, а навпаки, кинув виразний погляд Інзі і, підморгнувши, випив ще чарку.
Натхненна цим, Інга вже не приховувала своїх намірів у ставленні до чоловіка сестри. Нехай знає, що перед Інгою жоден чоловік не встоїть!
Така поведінка не пройшла повз увагу батька Інги та Поліни. Весь цей час він мовчки спостерігав за своїми родичами і чекав, чим усе це скінчиться. В кінці вечері, коли Інга і чоловік Поліни хихикали не на жарт, батько встав і ляснув по столу долонею:
— Усе! Всім спати! Поліно! Я вам у себе в кімнаті постелив! А сам у Інги на дивані переночую!
— Ну та-ту! — завередувала Інга. — Ми ще хотіли сходити прогулятися!
— Завтра все! — гаркнув батько.
— Вкраде ця пава у тебе чоловіка! — Поліна з батьком сиділи на кухні і пили чай. Інга і чоловік Поліни спали.
— Та і начхати на нього! — знизала плечима Поліна. — Я і заміж за нього вийшла, щоб мені дозволили дитину усиновити. Тільки ось без житла свого не дозволяють! А в столиці, сам розумієш, мені не купити! У мене відкладено небагато. Зараз влаштуюся на роботу, візьму квартиру на виплату, куплю тут що-небудь, дитину всиновлю, а там і розлучуся з цим…
— Довго ж тобі це все чекати доведеться!
— Що робити?..— сумно зітхнула Поліна. — А інакше ніяк. Залишуся на старість років одна.
— Не залишишся! Я цей дім на тебе перепишу! В дар! Ось і буде у тебе власне житло!
— А як же Інга?
— У Інги є кімната в бараку — їй вистачить. Тим більше, вона, окрім чоловіків, ні про що не думає!
На наступний день Поліна, її чоловік і Інга поїхали влаштовуватися на роботу на підприємство, де працювала Інга. Там завжди були потрібні робочі руки. Переговоривши віч-на-віч з начальником відділу кадрів, Інга оголосила сестрі:
— Ви тільки в одну зміну не потрапляєте!
— Нічого страшного, — відповіла Поліна. Вона вже зрозуміла в чию зміну потрапляє її чоловік. Так було навіть краще.
Ще через місяць Поліна вела в дитячий садок своїх двійнят: трирічних Катюшу і Дмитрика. Вона повністю поринула в турботу про своїх дітей. І, здавалося, навіть не помічала, що її сестра, не соромлячись, крутить “любов” з її чоловіком. Але новоспечений дід все бачив і помічав і, нарешті, коли Інга і чоловік старшої доньки пішли “у справах”, звернувся до Поліни:
— Може вистачить це терпіти? У тебе діти ростуть! Пора ставити крапку!
— Так, тату, вибач. Я щось ставши мамою зовсім нічого навколо не помічаю! Завтра ж піду подам документи на розлучення!
— Моя стелемпана сестра замість того, щоб чоловіком займатися – обзавелася дітлахами! – Інга гладила чуприну милого. – Коли ми скажемо про нас?
Чоловік задумався. Його і так все влаштовувало. На роботі він не перевтомлюватися. Поліна його НЕ пиляє: ситий, в чисте одягнений — й добре. Діти теж повністю на ній. Від Інги йому потрібне тільки одне – аж надто вона майстриня в цій справі, так що йти від дружини він не збирається!
— Почекай ще трохи. Потрібно все добре обдумати! Я ж не можу з однієї кімнати в іншу перейти!
— А що такого? — хіхікнула Інга. — Подумаєш! Нехай ця теличка лікті кусає і носи своїм діткам витирає!
Після вечері батько велів Поліні йти укладати дітей, а Інгу і зятя попросив залишитися. Інга раптом злякалася не на жарт. Вже дуже серйозно батько дивився з-під рунистих брів.
— Значить так, — почав він, — я, та й Поліна, все про вас знаємо. Тому з сьогоднішнього дня ви тут не живете.
Інга підвелася, збираючись заперечити, але батько недобре глянув на неї і вона сіла на місце. В цей час в вітальню увійшла Поліна. Оглянувши присутніх, вона сіла в крісло і спокійно подивилася на парочку: чоловіка і сестру.
— Я переписав будинок на Поліну — їй потрібніше. А ви — рушайте на всі чотири сторони!
— Тобто? — вигукнули хором любчики.
— Ти йдеш звідси, бо мені зраджуєш, тому я подала на розлучення, — подивилася на чоловіка Поліна, — а ти, — вона повернулася до Інги, — тому що мої діти не повинні бачити твої походеньки!
Минуло пів року. Поліна влаштувалася на іншу роботу, ближче до дому. Її батько із задоволенням займається онуками.
Інга переїхала в барак. Одна. Її любасик покинув її відразу ж за хвірткою. Більше вона його не бачила. Вона знову переписується з чоловіком, який обіцяє їй золоті річки і платинові береги. Відразу ж, як “відкинеться”.
Автор: Віра.С.
Фото ілюстративне.
