Крик душі…
Вирішили зійтися з чоловіком після тривалої перерви у відносинах. Ніхто з нас не безгрішний. І з огляду на, те що ми дорослі люди у кожного з нас залишилися свої «скeлeти в шафі» за той час поки не були разом. За характером ми обидвоє далеко не «подарунки, які мають кожен свою упаковку і вміст».
Мене, наприклад досі переслідує шанувальник з минулого і відносини які я не дуже хотіла. Просто залицяльник липучий, як банний лист. Його компліменти типу я тебе люблю і ти найкраща, змінюються періодично з гнівом, пoгрoзами, шaнтaжем і обрaзaми. Я боюся розповісти чоловікові про нього, не хочу завдавати йому бoлю. Мій чоловік запальний і може наламати купу дров в розбірках з цією людиною.
Проте свій вибір в житті я зробила. Я вибрала свого чоловіка! Взяла сина, зібрала речі і переїхала до чоловіка за багато кілометрів від рідного міста. У місті залишилося все! Моя мама, родичі, подруга, мої приятельки, робота, друзі сина і т.д. Я не веду листування з натяками на зустрічі з іншими чоловіками, які не зустрічаюся, не знайомлюся (один виняток, той «мaнiяк з мого вільного минулого, а то йому тільки привіт, як справи і нічого зайвого. Деякий час назад, після чергових пoгрoз і шaнтaжу я все ж таки зважилася і видалила сторінку з якої я з ним листувалася. Втомилася жити в цій напрузі, і вирішила будь, що буде).
Тільки виявилося, що мій чоловік, як я розумію, свій вибір так і не зробив! Він листується з жінками, робить їм компліменти. І вся ініціатива спілкування виходить від нього. Знаєте, по відчуттях, як ніби він на полюванні. Одній пише, що коли буде в рідному місті, треба обов’язково зустрітися. Іншій, яка вона красива, третій відправляє квіточки. Всім обов’язково шле свої фотографії, на яких він один і більшість цих фото з наших спільних прогулянок і як ви вже здогадалися, я його і фотографувала.
Це все дурниці насправді, ну напевно самостверджується і Бог з ним.
Найнеприємніше з усього, що одну зі своїх колишніх жінок, з якою він спілкується по сей день, він запрошує до себе на новорічні канікули! Ми з сином зібралися до мами в гості, у нього там друзі і я обіцяла йому цю поїздку. Так ось він їй так і повідомляє, що моїх не буде, якщо приїдеш будеш жити у мене.
Пишу, руки трясуться, голова паморочиться і злегка нудить. Не знаю, як вчинити. Хочеться зібрати речі, виїхати і викреслити його зі свого життя назавжди.
Усередині одне суцільне розчарування, таке відчуття, що в душу нaгaдили. Більше не хочеться будувати відносини ні з ким, хочу піти в монастир. Жартую звичайно, але напевно краще жити однією.
Я завжди думала, що чоловік мене любить … Я помилилася. І напевно моя ж ілюзія і завдає мені бoлю.
Читайте також: «Я змирилася, мовчу і підкоряюся …» Правда про життя з багатим чоловіком
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
