Не хочу хизуватися, але природа мене зовнішністю не обділила – в нашій компанії я завжди вважалася першою красунею. Нас троє, дружимо зі школи, зараз нам по 35.
Ну що я вам можу сказати – бути найкрасивішою не так вже й солодко. Подружки хоч і люблять мене всією душею (принаймні, я раніше так вважала), але ревнощі стосовно мене все одно відчуваються, особливо коли ми виходимо кудись розвіятися і на мене починають звертати увагу чоловіки. Причому вони у мене заміжні панянки, а я розлучена – вільна жінка, можу дозволити поводитися, як хочу. І я точно знаю, що їхні чоловіки не вітають такі наші вечірки – їм, напевно, здається, що я зіб’ю дівчат зі шляху істинного і потягну за собою.
Чоловікам подруг більше подобається, коли я сама приходжу в гості, завжди запрошують і раді бачити. А ось подруги напружуються, і це дуже помітно, хоча я ніколи не дозволяю собі зайвого щодо їхніх благовірних.
Останнім часом ми зустрічалися рідше, а недавно я дізналася, що вони збираються на море і навіть не запропонували мені з ними поїхати. Пояснили тим, що вони, мовляв, люди сімейні і мені з ними буде нудно. Нічого, що ми з п’ятого класу дружимо і всі ці роки практично нерозлийвода.
Якщо чесно, мені стало неймовірно прикро, і справа тут не в поїздці, а в самому ставленні. Я завжди вважала, що наша дружба триватиме вічно і ближчих за дівчат у мене нікого немає, а тут така підстава. Ось така невесела історія першої красуні в компанії, у якої немає чоловіка, дитини, а тепер уже і подруг.
Дарина, 35 років.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
