Логічно було б припустити, що людина, яка раз вчинила непорядно по відношенню до тебе, вчинить так само й вдруге. Правда ж? Але варто сказати, що чоловік загуляв, як мами і бабусі одразу – пробач, бо ж батько дітям.
А було зі мною таке, що чоловік знайшов собі іншу, я нічого не знала, думала, що у нас все добре, ще й готувала йому старанніше, ніж зазвичай, бо ж перепрацьовує мій коханий.
А потім правда таки виплила наверх і я не стала довго думати – зібрала речі чоловіка та сказала «Прощавай». Не обійшлося без приходів свекрухи, яка мене просила пробачити Миколу, бо ж у нас син, як він буде без батька рости. Коля також мене благав пробачити його, казав, що любить мене і сина, а та так, нічого серйозного.
Але я всім відмовила, надто мене сильно зачепив вчинок чоловіка. Я не думала про майбутнє, а думала про те, як мені відгородитися від усього цього високою стіною.
Минуло кілька років, від Миколи приходили виплати і непогані, він забирав сина до себе на кілька днів, женився на тій жінці, що ходив до неї. А я була сама, не було нікого, хто б прийшов на чужі діти.
Я намагалася показати, що все гаразд, але ж я мала мати чоловіка, мала втерти носа Миколі і його родині.
Ще й мама додавала, мовляв, «я ж тебе попереджала».
І якось так сталося, що прийшов Микола по сина і залишився. Син дуже радів, що тато з ним весь вечір грався і що зранку вони підуть в парк. Я картала себе за слабкість, але й вдруге і втретє приймала чоловіка.
Він так поводився, наче у нас медовий місяць і почав мене запевняти, що піде від дружини, бо любить мене й досі.
Я й повірила, а, коли побачила дві смужки, то й зраділа, бо вже точно у мене буде сім’я.
Я зателефонувала Колі і повідомила радісну новину.
– Коля, у нас буде дитина.
– Дитина? І у тебе?, – пробурмотів Микола.
– Що значить «і у тебе»?
– Просто Віра теж чекає дитину від мене.
– І що тепер робити?
– Я звідки знаю, ти ж жінка самостійна, все сама знаєш як робити. А от Віра чекає на цю дитину вже давно, вона ж стільки часу лікувалася.
– Ти хочеш сказати, що вибираєш її?
– Так, вона ж моя дружина, – наче нічого не розуміє каже той.
Звичайно, що я нічого не зробила, прийшлося тільки дивитися, які щасливі фото викладає Віра. Не знаю чи вона здогадувалася, що Коля бігає до мене. Я їй казати не буду, бо ще переживати буде, мені того не треба.
Мама мені каже, що я вже на своєму житті поставила крапку, бо з двома дітьми щастя не знайду. А свекруха колишня тільки радіє, що буде мати багато онуків. Проте, я тепер вже точно розумію, що ці люди собою являють і давати їм ще один шанс мене обкрутити навколо пальця не хочу. То що мені тоді робити?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
