fbpx
Історії з життя
— Чому мої батьки беруть кредит, а твої не можуть? – заявляє майбутній чоловік, – Якщо все так складно, то навіщо ти запрошувала скільки гостей? Виходить, ми залазимо в борги по самісінькі вуха, а ви тихцем потанцюєте поїсте і грець із ним? Або сидимо вдома і ніякого весілля, або ту суму, якої не вистачає беремо в кредит, але вже ми

Багато хто згадує підготовку до свого весілля з приємним трепетом. Я ж, навпаки, намагаюся забути. Від спогадів тільки сльози на очі навертаються. Напередодні весілля я ледь не розлучилася зі своїм тепер уже чоловіком. Хоч ми зараз живемо щасливо, але осад з тих пір на душі залишився. Не виходить так просто все взяти і стерти з пам’яті.

Підготовка в весілля – це звичайно фінансові витрати. Кожна пара встановлює для себе в цьому плані певну планку, відповідно до можливостей і бажанням. На той момент, я тільки закінчила університет. Працювати почала ще на 4-му курсі. Спочатку на півставки, а коли отримала диплом, на повний робочий день. Плюсом отримувала хорошу стипендію за відмінне навчання. Загалом, за рік підготовки до весілля встигла накопичити деякі заощадження. Батьки мої пенсіонери, живуть в селі. На них особливо я не розраховувала. Але все одно, вони намагалися по можливості хоч якось мені допомогти і збирали гроші.

Батьки ж нареченого, молоді і працювали на непоганих посадах. На їхню думку весілля повинні організовувати батьки дітей, тобто всі витрати на організацію весілля брати саме на себе і ділити порівну, за винятком оплати за гостей в кафе. Тут кожен сам за своїх платить. Ну ми ж в 21 столітті живемо. На мою думку, пара повинна сама фінансувати своє весілля. Ми ж дорослі люди. А батьки вже по можливості і бажанню можуть допомогти молодим. Тому і батьків своїх я намагалася не смикати.

Збирала гроші, і прораховувала, аби мені на все вистачило. На крайній випадок, ми з сестрою домовилися, що я скористаюся її кредитною карткою. Моя мама дала мені на весілля 30 тисяч зі словами: «Доню, я б дала тобі побільше, але тоді у нас з батьком не залишиться грошей, щоб подарувати вам на весілля». Я сказала мамі: «Дякую, мамо. Не переживайте, на все вистачить. Цими грошима я розплачуся за гостей в кафе ».

Запросила я на весілля тільки найближчих родичів і кілька подруг. Великим мінусом було те, що весілля влаштовувалось далеко від мого дому і не всі мали можливість приїхати. Мені дуже хотілося запросити ще кількох друзів, з якими добре спілкувалася, але фінансів вже не вистачало. Не вистачало якихось 11 тисяч. Я задумалася про те, щоб взяти кредит. Мені досі соромно перед друзями, яких я не запросила. І спілкування з ними після весілля поступово зійшло нанівець.

Дивитися кафе ми поїхали разом з нареченим і його батьками. Коли поверталися додому, я зробила велику помилку. Душевні переживання полилися сльозами. Тоді майбутня свекруха витягнула з мене відповідь на причину моїх сліз. І дізналася, що мені не вистачає грошей, що батьки мої дали мені на весілля тільки 30 тисяч. Увечері у них в сім’ї був консиліум. Наречений ночував у батьків. Майбутня свекруха висловлювала своє обурення синові. Чому вони беруть кредит на весілля, а мої батьки не можуть? На наступний день ми з коханим зустрілися в обідню перерву в кафе. І він мені почав говорити слова своєї матері. Я дивилася на нього і не впізнавала, а тільки бачила перед собою його матір.

— Чому мої батьки беруть кредит, а твої не можуть? Якщо все так складно, то навіщо ти запрошувала скільки гостей? Виходить, ми залазимо в борги по самісінькі вуха, а ви тихцем потанцюєте поїсте і грець із ним? Або сидимо вдома і ніякого весілля, або ту суму, якої не вистачає беремо в кредит, але вже ми.

Я дар мови втратила. Свою частину я оплатила повністю, просто не вистачає тієї десятки тисяч. З мухи зробили слона. Своїм батькам про те, що трапилося я не розповіла і не розповім. Тільки якось мама здогадалася, що напередодні весілля щось трапилося.

— Що, донечко таки висловили тобі за те, що мало грошей з твого боку на забаву пішло?

Я не стала їй нічого докладно розповідати. Навіщо воду мутити? Що було те загуло. Загалом тоді я пішла з кафе, залишивши майбутнього чоловіка одного. На роботі проревіла залишок дня, а ночувати поїхала до сестри. Сестра у мене досить вольова жінка, вона одразу сказала, що створювати родину з таким маминим синочком не потрібно. На щастя, сестру я не послухала. Весілля ми зіграли. Грошей на всі мої особисті витрати у мене вистачило. А на загальні витрати ми взяли в борг у його ж батьків. Після весілля повернули їм суму з подарованих нам грошей.

Зараз ми з чоловіком живемо в любові, мирі та злагоді. Можу з упевненістю сказати, що у мене хороший чоловік. Сім’я з ним як за кам’яною стіною. Але свекруху я тримаю від себе на відстані витягнутої руки. Хоч його батьки зараз нам дуже допомагають, і свекруха намагається зі мною зблизиться.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

facebook