fbpx

– Дарина і вродлива жінка, і гарна господиня, і бухгалтером працює, – роздумувала я про долю моєї двоюрідної сестри, – то що тим чоловікам ще бракує?

– Дарина і вродлива жінка, і гарна господиня, і бухгалтером працює, – роздумувала я про долю моєї двоюрідної сестри, – то що тим чоловікам ще бракує?

Ми з Даринкою живемо в одному місті. На моєму весіллі вона була дружкою, і тоді ж познайомилася з другом мого чоловіка. Між ними спалахнули почуття, і невдовзі наше подружжя гуляло в них на весіллі. Потім пара оселилася в іншому місті, і там у них народився Кирилко. Все в них ніби було добре. Аж тут із шестирічним сином Дарина переїжджає в рідне місто, до батьків: розлучилася з чоловіком, продали квартиру, що придбали в шлюбі, гроші поділили.

Якраз тоді мої сусіди по сходовій площадці купили квартиру з покращеним плануванням, а цю мали намір або продати, або здавати в оренду. Тож я й порадила Дарині докласти грошей й придбати житло собі поряд із моєю квартирою, що вона й зробила з допомогою рідних. Пощастило їй і на роботу влаштуватися, щоправда, в приватній фірмі, а через рік зустріти неодруженого чоловіка і вдруге вийти заміж. Ілля зразу знайшов спільну мову з пасинком, і хоч Кирилко пам’ятав рідного, татом кликав вітчима.

Про своїх дітей Ілля ще не задумувався. Він працював у приватного підприємця та мав амбіції розпочати власну справу, але дітей любив, хоч і пропонував дружині зачекати.

Коли Дарина відчула, що при надії, думала, що Ілля таки зрадіє. Вона приготувала святкову вечерю зі свічками. Чоловік повернувся з роботи не в настрої, відхилився, коли дружина хотіла його поцілувати, й здивувався, з якої нагоди це свято.

– Маю для тебе новину, – загадково посміхнулася жінка, сподіваючись його розвеселити, бо чоловік, очевидно, має якісь проблеми із роботою і дуже втомився.

– Мабуть, моя новина важливіша, – невдоволено відповів Ілля, гадаючи, що дружина піддобрюється через приїзд подруг чи рідних, або якусь дорогу покупку має на меті чи путівки на море.

– То кажи вже, – сказала Дарина, накладаючи в тарілки вишукані страви, щоб чоловік подобрів і розслабився.

Ілля так наминав їжу, ніби повернувся з голодного краю і, продовжуючи жувати, видавив із себе, не дивлячись Дарині в очі:

– Змушений піти від тебе. Розумієш, просто так сталося. Коли був у відрядженні, познайомився там із дівчиною, надіявся, що ніколи більше її не побачу. Але вона сьогодні сама приїхала до мене на роботу. Виявляється, це дочка мого директора, і чекає від мене дитину. Мені поставили ультиматум: якщо не буду з нею, то виженуть із роботи.

Після паузи Дарина запитала:

– А до мене ти повечеряти прийшов?

– Та ні, повідомити, все обговорити, попрощатися, як цивілізовані люди.

– А я тобі нецивілізовано кажу: припини жувати, збирай речі – і на вихід.

– І переночувати не дозволиш?

– Тут тобі не готель, – різко відповіла жінка.

– Ти ж мала мені щось сказати, -– Ілля не сподівався такої реакції без сліз, докорів і просьб залишитися.

– То вже не має для тебе ніякого значення.

Про свій цікавий стан на роботі Дарина нікому не говорила, але шила в мішку не втаїш. Колежанки, що мали на меті посісти її місце, одна перед одною підлещувалися до головного й натякали, що їхня співробітниця при надії, бо то їй душно й вікно відчиняє, то від кави відмовляється, то від їжі відвертається. Тому тільки того й треба було, став завалювати підлеглу роботою, надмірно контролювати й прискіпуватись і, врешті, на чомусь незначному підловив: затримку на пів дня перерахунку постачальникам, чи щось подібне. В результаті – звільнення з роботи.

Я, як тільки могла, втішала сестру, обіцяла, що допомагатиму, і радила сказати про дитину Іллі.

– Чому ти не вимагаєш від колишнього, щоб регулярно присилав гроші на сина? Чому погодилася на його умови допомагати при нагоді? Та в нього тих відмазок буде до повноліття Кирила, – говорила я Дарині, – ти відкинь свою образу й гордість, а подумай і про дитину Іллі.

Дарина й слухати мене не хотіла, шукала для себе віддалену роботу. А я не могла з цим змиритися і зателефонувала Іллі, щоб зустрітися. Коли розповіла йому про те, що Дарину з роботи звільнили, а вона чекає від нього дитину, то він зразу ж примчав миритися, пообіцяв, що не подаватиме на розлучення і не залишить дружину з дітьми без засобів для існування. Але Дарина прощати не вміла, ще й на мене образилася, що в життя її втручаюся.

Я вже хотіла махнути на все це рукою, але згадала про свого однокласника Андрія, що працює адвокатом. На щастя, сестра від допомоги юриста не відмовилася. І саме завдяки Андрію її поновили на посаді, виплатили за вимушену відсутність на роботі, покарали керівника, який порушив трудове законодавство.

Я й уявити не могла, що Андрій так закохається в Дарину, що не даватиме мені й хвилину спокою:

– Як там моя Даринка? Може щось їй потрібно? Та не хоче вона зі мною зустрітися. Передай Кирилку подарунок від мене. А що б ти порадила їй на день народження купити?

До пологового зустрічати маму з донечкою приїхали ми з чоловіком, Кирилко, Андрій та Ілля, який звідкись дізнався про народження його другої доньки від Дарини. На той час уже виповнився місяць його дочці від цивільної дружини. Здивував усіх Кирилко:

– Дядю Андрій, а ви будете моїм татом?

– Якщо мама не проти, – Андрій підхопив хлопчика на руки, – хочеш у мою машину?

Серце Дарини згодом таки розтануло і в неї з Андрієм тепер щаслива родина.

You cannot copy content of this page