fbpx

День у день приходив Василь додому після роботи, лягав на диван з газетою в руках, а дружина вечерю готувала. Приготує і бурчить, накриваючи на стіл. Мовляв, і по дому Василь нічого не робить і зарплату маленьку отримує. Не подобалося чоловікові це бурчання, але він, мовчки, терпів. Хоча так і хотілося сказати у відповідь, щоб на себе подивилася

Жила звичайнісінька сім’я. Чоловік Василь, дружина Марія. Все у них було як у всіх – робота, дім.

День у день приходив Василь додому після роботи, лягав на диван з газетою в руках, а дружина вечерю готувала. Приготує і бурчить, накриваючи на стіл. Мовляв, і по дому Василь нічого не робить і зарплату маленьку отримує.

Не подобалося чоловікові це бурчання, але він, мовчки, терпів. Хоча так і хотілося сказати у відповідь, щоб на себе подивилася. Бо ж коли зустрічалися тільки, зовсім іншою була – доброю, лагідною, доглядала за собою. Ніколи її Василь розпатланою не бачив. А зараз…

Одного разу дружина розійшлася як ніколи:

– Хоч сміття винеси! А то толку від тебе …

Василь взяв відро і, вийшовши на вулицю, почав благати:

– Господи, ну що ж за життя у мене!? Невже так і доживати свій вік з такою буркотливою і непривабливою жінкою?

І раптом почув Василь голос:

– Я можу допомогти твоїй біді. Тільки якщо я відразу перетворю жінку твою в прекрасну Богиню, у сусідів з’являться питання. А це нам ні до чого. Давай я поступово буду покращувати зовнішність і характер твоєї дружини. Але і ти повинен будеш постаратися. Адже для того, щоб жити з Богинею і самому потрібно відповідати статусу.

Василь на все згоден заради життя з Богинею. Каже тільки:

– Скажи, а коли ти міняти її почнеш?

– Саме зараз і почну. – відповідає Бог. – Тільки поступово, як і домовлялися.

Повернувся в квартиру Василь, сів у крісло, газету взяв, та тільки не може на читанні зосередитися. Телевізор включив, а й кіно не зачіпає. Так і хочеться подивитися, чи змінилася Марія.

Пішов він на кухню, сперся об одвірок і став її розглядати. Марія, відчувши його погляд, мимоволі поправила волосся рукою і запитала:

– Що ти так на мене дивишся?

Василь не знав що відповісти і зніяковівши мовив:

– Ось думаю, може допомогти тобі посуд помити?

– Мені? Посуд? … – стала тихо перепитувати дружина, знімаючи брудний фартух. – Так я його вимила вже.

Василь зауважив, як рум’янець з’явився на обличчі дружини, і почав витирати посуд, подумавши: «Уже змінюється його дружина».

Тепер Василь з роботи майже бігом повертався додому. Йому дуже хотілося побачити, як його дружина за день змінилася.

Але раптом одного разу він подумав, а що якщо вона вже в Богиню перетворилася, а я ніяк не відповідаю. Про всяк випадок, Василь вирішив прикупити квіточок, що б в бруд обличчям не впасти.

Увійшовши до будинку, Василь мало не впав. Перед ним, у вишуканій сукні, стояла Марія, на голові акуратна зачіска і сама ніби помолодшала. Василь ніяково простягнув дружині квіти. Дружина охнула і, опустивши вії, прийняла букет.

Які гарні у Богинь вії, промайнуло в голові Василя. І тут він помітив сервірований стіл, запалені свічки та два келихи наповнені пурпуровим напоєм. У квартирі витав аромат святкової вечері.

Подружжя сіло за стіл і тут Марія схопилася, зі словами:

– Пробач, я забула включити тобі телевізор. І ось я купила свіжих газет для тебе.

– Не потрібен телевізор, – зупинив її Василь – і газети мені зараз не хочеться читати, там пишуть одне і теж. Я хотів тебе запитати. Завтра субота, які в тебе плани?

– А у тебе? – тихо промовила Марія.

– Нам тут на роботі давали квитки в театр, я взяв для нас, може, підемо ввечері. Але перед тим, можливо по магазинах пройдемося, купимо тобі сукню, – мало не проговорився Василь, «сукню гідну Богині», але прикусив язика і тільки промовив, – плаття для походу в театр.

Василь говорив це і не міг відірвати очей від дружини. Вона ставала все прекраснішою і прекраснішою. Обличчя сяяло щастям, а очі блищали.

– О Боже, які все-таки Богині прекрасні! – промайнуло в голові Василя. І раптом він злякався. – Що якщо вона і далі буде так швидко гарнішати!? Чи зможу я відповідати? – І тут він подумав про дитину. – Як було б добре, якби моя дитина появилася від Богині. Запинаючись і червоніючи, він повторив ці слова вголос.

Сльоза скотилася по щоці Марії …

– Ах, яка ніч! Який ранок! Цей день! Господи, яке прекрасне життя з богинею! – думав Василь, одягаючи на прогулянку другого внука.

Фото – pixabay.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page