Мене звати Володимир, мені 38 років, я стоматолог. Коли тільки починав зустрічатися з другою дружиною Мариною, не відразу дізнався, що у неї є дитина від першого шлюбу.
Денису було п’ять, опіка навпіл з колишнім чоловіком. Дітей я ніколи не хотів, тому сердився – як Мари на могла замовчати про таку «несуттєву» деталь. Але згодом зрозумів, що у страху очі великі.
Денис багато часу проводить у батька, нам із дружиною ніхто не заважає. Якщо кудись їдемо, не треба думати, кому залишити дитину.
Батько фінансово допомагає синові. До того ж, на нього можна огріхи у вихованні звалювати. Щось не те сказав синок? То це він не від мене почув.
А ще Денис у принципі хороший хлопчина, розумний і спокійний, проблем не завдає. Може, зважимося на свого колись.
Словом, що я хотів сказати: не так вже й проблемно закохуватися у жінку з дитиною. Більшість складнощів надумані. На даний момент я щасливий.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Зі свого міста ми виїхали разом із сестрою чоловіка ще у минулому лютому. Винайняли квартиру у передмісті Берліна де і мешкаємо донині. Аня мені завжди подобалась, ми з нею були подругами, аж доки не почали жити разом
- Яка робота? – дивиться на мене здивовано чоловік, – А мама моя, як сама? Ні і ще раз ні. Ти маєш звільнитись і допомагати їй. Це обов’язок дружини, хіба не так
- Коли донька йшла за Максима я була проти. Ще при знайомстві її наречений мені не сподобався. Даша очі під лоба і розповідає, який він хороший, який економний і як гарно вміє рахувати гроші, прямо до копієчки, звичок не хороших не має і правильно харчується. Я ж розуміла, що хлопець дуже економний, прямо занадто, як згодом виявилось. А останні події і доньці моїй очі відкрили
- Син знову телефонує із тим же проханням: “Мамо це тимчасово. Ти на мене ображена, а діти мої до чого? Ми жити не маємо де, впусти, хоч на місяць, доки я роботу знайду у місті і зарплатню першу отримаю”. Але мене так просто не розчулити. Я гне пускала і пускати їх до себе не буду і тут справа не в образі. Ось посудіть самі, ви б простягнули руку допомоги після такого?
- Ззовні гарне і світле приміщення зустріло мене темними коридорами і неприємним запахом. Я, навіть не одразу увійти туди змогла, надто різким був контраст між життям за територією і тут. Олена мене зустріла радо. Показала свою кімнатку, провела екскурсію, з гіркою посмішкою розповіла про “радості” життя в старечому домі. Додому я їхала із одним єдиним твердим рішенням і з наміром будь, що зробити, як надумала. та несподівано мої діти виступили проти