Йшов я якось з роботи додому, вже темрява на вулиці (ще зима була). Бачу, мені назустріч йде симпатична дівчина, слухає музику через навушники, а за собою везе тюбінг, на якому ніхто не сидить.
Вирішив я показати, який я дотепний і кажу їй:
– Дівчино, ви дитину загубили.
Вона так плавно зупиняється, навушник виймає з вуха і перепитує, що я сказав. Я повторюю свій жарт. Дівчина переводить погляд на тюбінг і як зарепетує:
– Господи! Боже милостивий! Моя дитина!!! Божечки-божечки, я загубила свою дитину!
Тут моє обличчя витягнулося, очі округлилися, рот відкрився. А вона врапт різко заспокоюється і каже:
– Та годі тобі, я жартую. Бачив би ти зараз себе збоку, – сказавши це, вставила назад навушник і пішла далі.
