Людству потрібно негайно почати діяти і вжити термінових заходів, щоб зупинити зміну клімату.
Відповідну заяву зробив генеральний секретарк ООН Антоніу Гутерріш, пише “24 канал“.
Генсек закликав скоротити шкiдливi викиди в атмосферу, щонайменше, на 25 відсотків в найближчі два роки.
Вчені хвилюються, що ми пропустимо момент, не приймемо негайних заходів, і тоді цілі, заявлені в Паризькій угоді по клiмату, виявляться нездійсненними,– пояснив Гуттеріш.
Генсек наголосив, що у минулому році “клімaтичний хаос”, викликаний глобальним потеплiнням, обійшовся світовій економіці у 320 мільярдів доларів.
“Я починаю питати себе, скільки ще має надійти сигналів тривoги, перш ніж ми почнемо діяти. Урагани в північній Атлантиці, мусони в Південній Азії, посуха в Африці. Цунамі даних, що надходять повинно викликати бурю в наших умах”, – сказав Гуттеріш.
Генсек додав, що має намір зібрати в наступному році в Нью-Йорку кліматичний саміт, щоб мобілізувати міжнародне співтовариство.
Також Гуттеріш, коментуючи ставлення адміністрації США до Угоди, сказав, що “по всьому світу роль урядів стає все менш значущою і дедалі важливішу роль відіграють економіка і суспільство”.
Читайте також: “Вогнегасник десь сховався”: журналісти перевірили на пожeжну безпеку бізнес-об’єкти Порошенка, Гройсмана і Кличка (відео)
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся