Для моєї мами не існує ні слова досить, ні потім. Їй потрібно все от прямо зараз і цієї секунди, байдуже, що там собі у голові маєш. От так і з цією господаркою вийшло. Так що? Тепер винною мене робить, хлипає і жаліється усім, хто має бажання слухати.
Доки тато був живий, то я мамин характер знала, але ж “розвернутись” так як зараз вона не могла, бо тато мав гарний такий норов. Не раз у і їхньому домі було гучно, але то все ми з мамою на тата списували і на його характер. Але нині я добре розумію, що тато мій був ледь не святим, якщо стільки років поруч мами прожив.
Треба одразу сказати, що я в столиці проживаю, маю і квартиру тут уже і сім’ю. Діток у нас із чоловіком двоє, а ще кредит на ось ці самі наші квадратні метри. Ми основну суму погасили ще, як на заробітки їздили. Тепер там по 20 тисяч ще кілька років залишилось, тож ми крутимось, як тільки можемо.
Звикли ми на всьому економити і дітей привчили, однак, того не хоче розуміти моя мама рідна. Їй те, що я заміжня вже повинно звільнити від усіх негараздів і чоловік сам мусить дбати про все що стосується добробуту сім’ї. А от я просто зобов’язана опікуватись нею і виконувати усі її захцянки.
На день народження замовила вона собі дорогу духовку і просто поставила перед фактом, що я повинна на ювілей 5 тисяч подарувати. Ну то таке, склались ми із свекрухою у той конверт і принесли, тож сума мені якось навпіл поділилась і легше було, але ось ця господарка, то вже занадто.
Вирішила мама, що якщо я не можу допомагати їй фінансово, то точно не відмовлю у допомозі фізичній. Для того, аби придбати собі путівку у омріяну подорож до теплого моря, мама придбала двох биків і чекає, що я приїду і буду їй і сіно косити і гної возити.
А нічого, що до села 400 кілометрів? То ті гної золоті вийдуть, якщо, навіть маршрутка нині більше трьохсот гривень коштує в одну сторону.
Я мамі одразу сказала, що нічого з того не вийде і що вона повинна забути про ту ідею, однак вона таки придбала ту худобу, аби я нікуди не ділась. Тепер, коли я не їду, то лиш дзвонить і плачеться, бо ж виходить так, що вона сама мусить ходити коло всього, а вона на те не розраховувала і не вміє, бо ж тато тим раніше займався. Кажу. аби вона когось найняла, так чую у свою адресу багато нарікань, бо ж у важку хвилину маму залишила одну
Мені маму дуже шкода, адже знаю, що здоров’я у неї не з заліза. Хочу поїхати і допомогти, однак, чоловік мій проти категорично. Сказав, що то лиш мами моєї негаразди і що у нас і своїх неприємностей повно.
От як бути? І маму не полишиш і чоловік правий повністю.
Як же правильно вчинити?
