До мене із Сумщини син дітей привіз на кілька місяців. Троє у мене онуків, дорослі вони вже, найменшому десять. Носи витирати не потрібно, ложку до рота донесуть, діти здорові, то я й погодилась. Знаєте, я ледь дочекалась приїзду свого сина із невісткою. Онуки у мене дуже слухняні і гарно поводяться, але я витримати іншого не могла.
Я бабуся трьох онуків. Усі вже дітки досить дорослі. У віці старшого я вже й працювала і він мігби, якби було бажання. Хоча нинішня молодь не така. Вони навіть навчаються на дивані не випускаючи телефонів із рук.
Знаєте я, крім слова дай, нічого від них не чула. Ніхто навіть не подумав, щоб бабусі чимось допомогти треба. Тільки просили їсти, та запитували чи можна піти погуляти.
Коли діти приїхали за онуками, я прямо невістку і сина запитала, чому виховання дітей уваги не приділяєте. Ну як можна спокійно дивитись на те, що вони окрім телефонів своїх нічого не бачать? Кажу що б книгу почиали, а вони кажуть, що в телефоні тому в них усе є.
Навіть козі води не захотіли принести. Та що там, старший навіть у сарай до свині не зайшов, хоч я і просила його допомогти гній відчистити. Потримався за черпачку, пом’явся на порозі і позеленів і сказав, що в життя більше котлет не їстиме. Ото і вся поміч, а хлопцю п’ятнадцять уже.
А син мені у відповідь, що діти міські і не звикли до роботи. Вони козу тільки на картинці бачили, а я їх одразу з відром води до неї послала. а невістка додає з-за синового плеча, що вони їх на відпочинок відправляли до мене, а не до сільської роботи. Каже, що якщо потрібна допомога, аби звертайтеся до них а не до онуків.
Я аж на місці підскочила. Тобто? Не навчені роботі? Невже діти до школи не ходять? Невже їх там не вчать елементарного? Чи міська школа від сільської чимось відрізняється? Вони навіть не знають, що коза траву їсть! Середня сирокопчену ковбасу їй давала. Сама їла та козу пригощала. А від супу вони узагалі відмовилася. Кажуть, що він дивно пахне. А що там пахнути може окрім курочки домашньої?
А молоко? Вони, бачте, козине пити не бажають, бо знову не той запах. Подавай їм з-під корови. Придбала, принесла, а вни знову носа вернуть. Кажуть що то не молоко, а от у них у магазинах – добре.
— Ну, вибач, мамо, винні. – каже син, – Діти зараз сучасні, ось ми й виховуємо їх у цьому руслі. Вчимо їх новим технологіям. До роботи не маємо де і привчати, адже думаємо, що за комп’ютером сидітимуть і отримуватимуть гроші, як і вся молодь. Такий зараз час, мамо!
А я вважаю, що часи завжди однакові і вчити дітей життю. то прямий обов’язок батьків. так, вони у них на двох мовах іноземних балакають, відмінники, старший має якийсь там пояс у спорті, але супу зварити ніхто з них не зможе.
Скажіть, невже це світ з ніг на голову став і жінки не знатимуть як борщу зварити, а чоловіки і цвяха не заб’ють? Невже це норма вже?
А ваші діти і онуки такі самі?
07,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
