У мене є син і дочка. Діти вони для мене, а так вже дорослі люди зі своїми сім’ями. У сина двоє дітей, у дочки поки одне. Я живу в своєму будинку за містом, тому діти і внуки часто приїжджають до мене погостювати. Але з кожним роком мені такі візити даються все важче і важче.
Діти звикли, що вони до мене приїжджають, як на курорт. Всі побутові питання вирішують я – від готування і до походу в магазин. До їх приїзду готується спальня, купуються продукти, готуються страви різні – в нашій родині завжди було прийнято зустрічати гостей саме так.
Моя мама так завжди зустрічала – повним столом і затишком. Але я з сестрою розуміли, що матері одній важко з усім справлятися. Тому ми самі і посуд мили, і дітьми своїми займалися, і мамі прибирання генеральне допомагали робити, продукти купували. Тому що їй одній на нас усіх просто сил не вистачить. Вона жодного разу ні про що нас не просила.
А зараз до мене діти приїжджають – тарілку в раковину за собою прибрали, так вже спасибі, молодці. До зятя і невістки у мене питань немає, вони в гостях, я їм як не крути, а чужа людина. А ось що дочка з сином допомагати не здогадуються, мене засмучує.
Приїдуть, поїдять, або телевізор дивитися сядуть, або онуків мені залишать, а самі в гості або гуляти підуть. Мені ж посуд за всіма перемити, обідом і вечерею опікуватись, підлоги протерти, натовп такий в домі. Ще й онучатами займатися треба.
З кожним разом мені це дається все складніше, тому що і спина вже не та, і сил стояти стільки біля плити сил немає. Але виховання заважає просто нічого не робити. Гостей треба нормально зустріти. Набігаюсь за вихідні, а потім відходжу по тижню від таких пригод.
Начебто і допомога потрібна, а ніби як і просити її якось незручно здається. Думаю собі, що діти це не сподобається і вирішать, що я їм не рада. А яо рада, тільки мені важко вже все на собі тягнути. Та й по господарству є, що робити, до чого у мене руки не доходять. Але і про це якось просити соромлюся. Діти ж теж працюють, вони ж не повинні ще й у мене тут працювати, правда?.
Не знаю, що робити, ось заважає виховання, хоч що хоч роби з собою! Самій все робити складно, втомлююся дуже. Відверто потрібна допомога, як не крути. А з іншого боку, і просити щось соромно, не привчені ми просити про допомогу, все самі, так батьки виховали.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
