Зі своїм чоловіком я познайомилася на роботі. Симпатичний, вихований молодий чоловік одразу сподобався мені. Між нами виникла симпатія. Через деякий час він запросив мене на побачення. Ми почали зустрічатися. Весь цей час були квіти, гарні подарунки, ресторан. Через півтора року ми одружилися. Весілля було розкішним. Після нього ми поїхали у весільну подорож.
Через деякий час після одруження, я помітила деякі особливості характеру мого чоловіка. Коли я до нього переїхала, він говорив про те, що у мене дуже багато речей. Питав, навіщо стільки всього одній дівчині. Тоді, я не звернула на це особливої уваги.
Трохи пізніше, він завжди цікавився, навіщо мені чергова сукню і туфлі? Говорив, що без цього всього можна було обійтися. Він любив критикувати мої покупки. Коли я купувала продукти, він міг сказати, що можна було знайти дешевше. Що ту чи іншу продукцію вигідніше купувати в іншому магазині. Що купувати брендові товари не обов’язково і можна обійтися звичайними. Спочатку, це не сильно бентежило мене. Кожен звик до певного способу життя і побуту. Але далі ставало тільки складніше.
Не можу сказати, що я занадто марнотратна. У мене ніколи не було заощаджень. Всі зароблені гроші я витрачаю на себе. Зараз же ми заробляли вдвох, але витрачали дуже обмежену кількість грошей. Якщо ж я купувала щось не заплановане із зарплати, чоловік починав «читати лекцію» про економію грошей. Іноді, його претензії здавалися просто абсурдними. Чоловік вважає, що я живу «на широку ногу», і це не розумно.
Мені здається, що якщо у нас є гроші, то ми можемо їх витрачати. Адже ми багато працювали, щоб їх заробити. А значить, повинні отримувати щось взамін.
Наприклад, якщо є можливість поїхати відпочивати на море за кордон, то чому ні? Чоловік вважає, що можна відпочити у батьків за містом. Свіже повітря, річка, що ще треба? І так багато в чому. У нас абсолютно різні погляди на фінанси. Як на мене, якщо я можу дозволити собі покупку хорошої шуби, значить можна купити її. Чоловік вважає, що пуховика досить. Чіпляється він до всіх дрібниць. Наприклад, мені зручніше їздити на роботу і назад на таксі. Так набагато комфортніше. На думку чоловіка, громадський транспорт дешевше, а це вирішальний фактор. І не важливо, які там умови.
У всьому іншому він мене абсолютно влаштовує. Переймаюсь лиш через його нестерпне бажання економити на всьому, в тому числі і на мені.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
