Донька мене ще зимою набрала і почала натякати, що до свого ювілею хотіла б авто. Ми з ню на цю тему не раз розмовляли, вона знала, що необхідна сума у мене була, їй потрібно було лиш обрати, що сам подарунок.
От тільки коли я приїхала і поглянула на неї і їхнє життя подружнє. то до конверту геть іншу річ поклала. Зять вилетів із квартири голосно дверима грюкнувши.
Я виїхала на роботу в Англію, як тільки чоловіка мого не стало. Донька саме в інституті навчалась і освіту потрібно було оплачувати. Доки ми із чоловіком разом були, то це не так накладно було. Ми його зарплатню відкладали, а на мої копійки жили. Тож коли я сама залишилась, іншого виходу просто не було.
Уже десятий рік я працюю у одного фермера – доглядаю теляток. Робота складна і дуже, інколи до кінця дня аж руки трусяться, але оплата праці достойна.
Я не раз думала покидати, шукати щось інше, але поговоривши з іншими українками, які працюють там розуміла, що таких умов більше ніде не знайду.
Доця моя уже давно одружена жінка. Я вже тричі бабуся, моїй найменшій онуці лиш рік виповнився нещодавно. Поки Ліля моя ще ніде не працює. Так уже вийшло, що після інституту вона в декрет пішла, та так і не вийшла поки.
Звісно, я допомагаю молодій сім’ї. Багато коштів ми вкладаємо в освіту і розвиток дітей, адже я не хочу їм моєї заробітчанської долі. Так я доні і сказала, що поки мене ноги носять, я все робитиму аби її сім’я нужди не знала. Онуки мої старші в спеціалізовані садки і школи ходять. Віддаю третину зарплати, але воно того варте. обоє зі мною вільно спілкуються англійською по відео. Я бачу, що діти розвинені і дуже розумні.
Так от. Цьогоріч доні моїй ювілей – тридцять років буде. Я їй давно сказала, що хочу їй подарувати дорогий і пам’ятний подарунок. озвучила і суму, яку наскладала. Я одразу попередила, що грошима не буду дарувати. Хочу. аби була річ поглянувши на яку вона знатиме, що то мамин подарунок на тридцятиріччя.
Ще взимку Ліля сказала, що хотіла б авто. Назвала марку і сказала, що така є у їхніх друзів у дуже хорошому стані і що її продаватимуть. Я їхала додому і думала, що зідзвонюсь із тими людьми і в конверті на день народження доньки подарую ключі від того авто.
Приїхала у місячну відпустку на початку червня, а ювілей у доньки моєї 28, в кінці місяця. Першим моїм неприємним відкриттям був стан моєї доні. Якось вона вся себе запустила, чи що. Волосся не пофарбоване, ні тобі зачіски, ні обличчя, ні зовнішнього вигляду. ВІ це при тому, що Ліля моя завжди була ефектною дівчиною. А найприкріше – стан зубів. Після появи діток вони у неї просто посипались і усмішка для неї розкішшю стала.
Та й стосунки у них із зятем виявились дивними. ті роки я зупинялась у себе вдома, а цьогоріч у них, юо роблю ремонт у своїй квартирі. Ох і надивилась ще я. Зять не сяде їсти якщо Ліля йому не подадсь ще й гарненько не припросить. Вона за ним як квочка бігає, навіть взуття йому миє і речі на наступний день готує. А він ще паном ходить, та невдоволено кривиться. Може й образитись, якщо ложку Ліля забуде покласти. та й інша в нього є, це я одразу визначила. Бачу, що Ліля знає, але пробачає і щиро радіє коли він додому прихлдить, хай і ближче до ранку.
Ну, якби то мій був чоловік, то я б йому швидко вказала напрямок і швидкість руху туди, але бачу, що дитина моя закохана і всім задоволена. Та й діти у них. Може як чоловік він і не дуже, але тато із нього добрий. Не втручаюсь я, хоч і важко це для матері.
І от я зрозуміла, що тне авто не донці моїй, а зятю треба. Такий собі дар від дружини для чоловіка. аби шлюб був міцнішим і чоловік навіть не подумав куди піти.
Подивилась я на все це і вирішила, що на день народження в конверт інший подарунок покладу, але такий, що донька щодня буде його бачити і дякуватиме.
Зібрались гості все святково так, гарно у кафе. Зять доні букет великий квітів подарував, новий телефон. І обоє так на мене дивляться, такі схвильовані з такою надією. Взяла я слово, доню привітала і конверт вручила. Але там не ключі від авто були а геть інше.
Подарувала я Лілі сертифікат у салон краси на цілий рік, а ще – оплатила повне послуги у одній із кращик клінік стоматологічних. Хай зять сам на авто заробляє, як йому треба, а мені головне – дитина моя.
Ой що то було. Доня сльози втирає і ніби дякує, а в очах таке розчарування. Зять вилетів з-за столу грюкнувши дверима, коли зрозумів, що теща авто не дарує. Їхала я тридцятого то він зі мною, навіть не розмовляв.
Набрала мене Ліля вчора хлипає, просить все ж якось їм із авто підсобити. Говорить, що у них ситуація складна і якщо я авто не придбаю, то коханий її до іншої піде. Мовляв. та молодша і з власним транспортом.
А я лиш сміюсь і кажу, що розлучений кавалер, який працює менеджером у супермаркеті із смішною зарплатнею і аліментами на трьох діток – не краща партія. Та й не буде йому ніхто годити, як донька моя, тому швидко прийде до жінки назад.
Так, я розумію, що нині у родині доні не спокійно через мій учинок, але вважаю, що зробила дуже правильно. Хай і сім’я у неї розпадеться, хай кохання її до іншої піде, але я зробила так, як повинна була зробити справжня мама для своєї доньки.
Хіба ж ні?
03,07,2023
Головна картинка ілюстративна.
